АНТИЛЮДЯНИЙ СМИСЛ РОСІЙСЬКОЇ «СПЕЦОПЕРАЦІЇ ЗВІЛЬНЕННЯ»: СПРОБА КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЇ АКЦІЇ ВИНИЩЕННЯ УКРАЇНСТВА БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ

TSIURUPA, M. (2023). THE ANTIHUMAN MEANING OF THE RUSSIAN "SPECIAL OPERATION OF LIBERATION": AN ATTEMPT TO CONCEPTUALIZE THE ACTION OF EXTERMINATION OF UKRAINIANS WITHOUT RESTRICTIONS. Almanac of Ukrainian Studies(31), 123–128. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2022.31.18

Будь яка війна, загарбницька тим паче, приносить незчисленні страждання: немає нічого гіршого за неї, каже полонений, герой роману Ж.-П. Сартра «Смерть в душі», причому вона наче «хамелеон», завжди змінює свій колір, тобто природу. Сьогодні, коли пройшов перший шок, викликаний неспровокованим нападом росіян на Україну, стало зрозуміло, що кардинально змінилась так звана людиновимірна сторона війни, як і політична. Відійшли в минуле «благородні війни за правилами». При всій жахливості руйнувань та страждань у війнах минулого був цілераціональний аспект – змусити військо противника зазнати поразки та скористатись «плодами перемоги» на захопленій території. Агресивний напад рф на Україну 24 лютого 2022р. за своєю анти людяною сутністю перевершив усі попередні війни, бо відкинуті ті слабкі регулятори, які мали на меті обмежити брутальне насильство. Йдеться про гуманітарне право, військова мораль, загальнолюдська совість, правила та традиції ведення війн, згідно з якими цивільне населення та споруди не є об’єктами нападу. Цілеспрямоване вбивство людей за їх належність до українства, катування дітей, а не тільки полонених та заручників, розстріли священників і медиків (не комбатанти), загрози вдатись до ядерної зброї показали моральну ницість агресора, який, за виразом Т. Адорно, встановив «чисту тотожність українця та смерті через муки». Філософський логіко-раціональний інструментарій не дозволяє висловити моральну глибину цих екзистенційних загроз, тому ліпше використовувати символічну форму. Зокрема, символом став свого часу «Освенцім», вживаний культурологами та філософами Європи після завершення Другої світової війни, а тепер його замінили назви українських міст «Буча», Маріуполь («Азовсталь»), що позначають український надособистісний спротив агресорам та невимовну біль тисяч закатованих російською воєнщиною українців. Воєнно-політичне керівництво країни-агресора та його мовчазні виконавці відродили «банальність зла», притаманну нацистам, фашистам Європи та мілітаристам Сходу під час Другої світової війні, уособлену мільйонними вбивствами та перетворенням людини у дим печей Аушвіца. Нові символи «Маріуполь» та «Азовсталь» закарбували надмірну жорстокість та антилюдяність ворога, як і неминуче покарання його за вчинені злодійства через загальнолюдське засудження, дію Міжнародного карного трибуналу, помсту справедливого всеохоплюючого опору російським окупантам.