Конституційно-правова відповідальність глави держави в країнах зі змішаною республіканською формою державного правління: порівняльно-правовий аналіз
Тип публікації :
Дисертація
Дата випуску :
14 травня 2026 р.
Автор(и) :
Гансецька, Еліна Володимирівна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Гансецька, Е. В. (2026). Конституційно-правова відповідальність глави держави в країнах зі змішаною республіканською формою державного правління: порівняльно-правовий аналіз [Дис. доктора філософії, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35743
[ДСТУ] Гансецька Е. В. Конституційно-правова відповідальність глави держави в країнах зі змішаною республіканською формою державного правління: порівняльно-правовий аналіз : дис. … доктора філософії : 081 Право. Київ, 2026. 213 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/35743
Гансецька Е.В. Конституційно-правова відповідальність глави держави в країнах зі змішаною республіканською формою державного правління: порівняльно-правовий аналіз. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 “Право” – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу конституційно-правової відповідальності глави держави в країнах зі змішаною республіканською формою державного правління. У дослідженні розглянуто теоретико-правові засади конституційно-правової відповідальності глави держави, які зосереджені на їх послідовному аналізі із застосуванням дедуктивного методу, що передбачає перехід від загального до конкретного.
Розглянуто питання конституційно-правової відповідальності як окремого виду юридичної відповідальності та встановлено її місце в системі національного конституційного права. Розкрито причини появи та розвитку особливого виду конституційно-правової відповідальності, яка стосується глави держави. Визначено, що конституційно-правова відповідальність глави держави нерозривно пов'язана із конституційно-правовим статусом президента, оскільки обсяг його повноважень, наявність спеціального імунітету та форма підзвітності по відношенню до інших гілок влади у державі безпосередньо зумовлює межі, в яких може бути застосовано механізми притягнення президента до відповідальності.
У роботі проведено ретроспективний аналіз становлення та розвитку конституційно-правової відповідальності глави держави в Україні та підкреслено, що кожен із досліджених історичних періодів мав свої зачатки розвитку механізмів притягнення вищого керівництва держави до відповідальності. Окремо встановлено значення принципу народовладдя для конституційно-правової відповідальності, який значною мірою був сформований завдяки еволюції громадянського суспільства та поступовому залученню населення до здійснення публічної влади.
Встановлення механізмів підзвітності глави держави визначено як об’єктивну відповідь на пригнічення прав та свобод населення на різних етапах становлення української державності. Витоки перших прикладів організації влади та контролю за діями керівництва окремих земель в Україні знайдено ще за часів Київської Русі. Водночас аналіз історичного розвитку інституту імпічменту у світі доводить, що запит на встановлення дієвих інструментів впливу для усунення з поста глави держави або інших високопосадовців сформувався паралельно не тільки у різних зарубіжних країнах, а й на різних континентах. Вказана ідея знайшла відображення у дослідженні заходів притягнення до відповідальності у Стародавній Греції, Середньовічній Англії та Сполучених Штатах Америки з часів заснування держави.
Автором підкреслено, що незважаючи на тривалий історичний розвиток засад конституційно-правової відповідальності глави держави щонайменше з кінця Х століття із появою віча на землях Київської Русі, повноцінне нормативно-правове закріплення процедури імпічменту як основного способу усунення президента з поста відбулось лише з часів проголошення незалежності України та подальшого прийняття Конституції України.
Також у роботі з’ясовано місце та співвідношення інституту імпічменту з іншими формами конституційно-правової відповідальності глави держави. Окремо розглянуто інший спосіб примусового припинення повноважень глави держави – проведення референдуму, який також підкреслює важливість реалізації принципу народовладдя та прямого залучення громадян до впливу на здійснення державної влади. Ухвалення рішення про дострокове припинення повноважень президента на референдумі не вважається надто розповсюдженим механізмом, оскільки мотивом суспільства здебільшого є загальна недовіра до глави держави, а не правомірність здійснюваних ним дій.
На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що велику роль у наявності довіри суспільства грає особистість глави держави. Харизматичність, лідерство та рішучість сприяють перетворенню президента на політичного провідника, який здобуває прихильність населення та формує високий рівень суспільної легітимності.
Особливу увагу у дисертації приділено аналізу особливостей процедури імпічменту як основної форми конституційно-правової відповідальності глави держави, а також її місця у країнах зі змішаною республіканською формою правління. Наведений порівняльно-правовий аналіз моделей імпічменту у різних правових системах актуалізує питання взаємозв’язку між формою правління, способом поділу влади та традицією імпічменту. Визначено, що інститут імпічменту є основним елементом системи стримувань і противаг у всіх демократичних країнах.
Дослідження зосереджено на встановленні спільних та відмінних рис, а також закономірностей нормативного закріплення та конституційної практики застосування процедури імпічменту для усунення глави держави з поста у світі. Основу дослідження становлять подібні до України за формою правління та організацією влади в державі змішані республіки, зокрема Литва, Франція, Румунія, Португалія та Перу.
Виявлено, що у більшості змішаних республік є одна ключова спільна ознака: для прийняття остаточного рішення про усунення президента з поста у порядку імпічменту необхідною є кваліфікована більшість голосів, що складає дві третини від складу парламенту. Додатково встановлено, що деякі із досліджених країн мають окремі нормативно-правові акти, які регламентують процедуру імпічменту. Більшість із цих країн також має законодавчо визначені строки для проведення кожної зі стадій процедури імпічменту. Виявлено, що достатньо поширеною є практика застосування заходів конституційно-правової відповідальності не тільки до глави держави, а й до інших вищих посадових осіб, зокрема членів парламенту та уряду, суддів.
В результаті порівняння досвіду зарубіжних країн зроблено висновок, що історичні та правові традиції держав істотно впливають на зміст і практику застосування імпічменту. Хоча формальне закріплення механізму усунення глави держави з поста на законодавчому рівні є важливим, у роботі також акцентовано увагу на важливості простої та чітко визначеної процедури імпічменту.
Частота та практика застосування не є прямим показником ефективності інструменту імпічменту, адже інститут імпічменту виконує не лише каральну, а й превентивну функцію, попереджаючи зловживання владою та вчинення інших неправомірних дій з боку глави держави. На думку автора, ефективність інституту імпічменту може бути оцінена через призму потенційної можливості його застосування у потрібний момент. Одними із найбільш важливих факторів, які визначають специфіку регламентації та практики застосування імпічменту у державі, є національний контекст та особливості політичної архітектури.
В межах роботи встановлено, що форма правління має безпосередній вплив на практику застосування імпічменту та інших форм конституційно-правової відповідальності глави держави. Зокрема, у парламентських республіках імпічмент як інструмент впливу на президента має менше значення, адже глава держави наділений здебільшого церемоніальними функціями та, відповідно, має значно менший обсяг повноважень по відношенню до президентських та змішаних форм правління.
Здійснено детальний аналіз української моделі конституційно-правової відповідальності глави держави та окреслено напрями для її вдосконалення. Зосереджено увагу на інституті імпічменту як єдиному передбаченому у національному конституційному законодавстві механізмі усунення Президента України з поста у межах конституційно-правової відповідальності.
Проаналізовано конституційні положення, зокрема статтю 111, яка регулює питання імпічменту глави держави, а також Закон України “Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)”. Попри важливе значення прийняття спеціального закону у 2019 році, відзначено, що його зміст переважно відтворює попередні положення Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” та не усуває основні логіко-структурні дефекти національної моделі імпічменту.
Висловлено думку, що процедура імпічменту в Україні є багатоступеневою та характеризується надмірною складністю. Чинне нормативно-правове регулювання містить обмежений перелік підстав для усунення глави держави в порядку імпічменту – державна зрада або інший злочин, що не враховує потенційної можливості перевищення повноважень, зловживання владою та порушення присяги з боку глави держави в контексті порушення норм Конституції України.
Додатково встановлено, що законодавча вимога щодо подолання порогу голосів, який складає три чверті від конституційного складу парламенту, для ухвалення фінального рішення для усунення глави держави з поста значно ускладнює реалізацію процедури імпічменту та не відповідає усталеній практиці конституційно-правового регулювання в зарубіжних країнах, досліджених в процесі порівняльного аналізу.
Наголошено, що в результаті проведеного дослідження важливою є модернізація інституту імпічменту в Україні, яка має здійснюватися з урахуванням міжнародного досвіду. Окремо розглянуто питання актуальних безпекових та політичних викликів, які мають бути враховані при підготовці змін до конституційного законодавства.
Запропоновано комплекс заходів щодо підвищення ефективності імпічменту як основного заходу конституційно-правової відповідальності глави держави в Україні, зокрема розширення переліку підстав для імпічменту, зниження порогу голосування для ухвалення остаточного рішення про усунення президента з поста, встановлення чітких строків для стадій процедури імпічменту, а також посилення ролі судових органів у процесі прийняття рішення про дострокове припинення повноважень президента в порядку імпічменту.
Автором зроблено висновок про необхідність переосмислення національної моделі імпічменту з метою забезпечення реальної відповідальності глави держави перед народом. Сформульовані у процесі дослідження пропозиції можуть бути використані під час вдосконалення нормативно-правового регулювання конституційно-правової відповідальності глави держави в Україні.
Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 081 “Право” – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Дисертацію присвячено комплексному аналізу конституційно-правової відповідальності глави держави в країнах зі змішаною республіканською формою державного правління. У дослідженні розглянуто теоретико-правові засади конституційно-правової відповідальності глави держави, які зосереджені на їх послідовному аналізі із застосуванням дедуктивного методу, що передбачає перехід від загального до конкретного.
Розглянуто питання конституційно-правової відповідальності як окремого виду юридичної відповідальності та встановлено її місце в системі національного конституційного права. Розкрито причини появи та розвитку особливого виду конституційно-правової відповідальності, яка стосується глави держави. Визначено, що конституційно-правова відповідальність глави держави нерозривно пов'язана із конституційно-правовим статусом президента, оскільки обсяг його повноважень, наявність спеціального імунітету та форма підзвітності по відношенню до інших гілок влади у державі безпосередньо зумовлює межі, в яких може бути застосовано механізми притягнення президента до відповідальності.
У роботі проведено ретроспективний аналіз становлення та розвитку конституційно-правової відповідальності глави держави в Україні та підкреслено, що кожен із досліджених історичних періодів мав свої зачатки розвитку механізмів притягнення вищого керівництва держави до відповідальності. Окремо встановлено значення принципу народовладдя для конституційно-правової відповідальності, який значною мірою був сформований завдяки еволюції громадянського суспільства та поступовому залученню населення до здійснення публічної влади.
Встановлення механізмів підзвітності глави держави визначено як об’єктивну відповідь на пригнічення прав та свобод населення на різних етапах становлення української державності. Витоки перших прикладів організації влади та контролю за діями керівництва окремих земель в Україні знайдено ще за часів Київської Русі. Водночас аналіз історичного розвитку інституту імпічменту у світі доводить, що запит на встановлення дієвих інструментів впливу для усунення з поста глави держави або інших високопосадовців сформувався паралельно не тільки у різних зарубіжних країнах, а й на різних континентах. Вказана ідея знайшла відображення у дослідженні заходів притягнення до відповідальності у Стародавній Греції, Середньовічній Англії та Сполучених Штатах Америки з часів заснування держави.
Автором підкреслено, що незважаючи на тривалий історичний розвиток засад конституційно-правової відповідальності глави держави щонайменше з кінця Х століття із появою віча на землях Київської Русі, повноцінне нормативно-правове закріплення процедури імпічменту як основного способу усунення президента з поста відбулось лише з часів проголошення незалежності України та подальшого прийняття Конституції України.
Також у роботі з’ясовано місце та співвідношення інституту імпічменту з іншими формами конституційно-правової відповідальності глави держави. Окремо розглянуто інший спосіб примусового припинення повноважень глави держави – проведення референдуму, який також підкреслює важливість реалізації принципу народовладдя та прямого залучення громадян до впливу на здійснення державної влади. Ухвалення рішення про дострокове припинення повноважень президента на референдумі не вважається надто розповсюдженим механізмом, оскільки мотивом суспільства здебільшого є загальна недовіра до глави держави, а не правомірність здійснюваних ним дій.
На основі проведеного аналізу зроблено висновок, що велику роль у наявності довіри суспільства грає особистість глави держави. Харизматичність, лідерство та рішучість сприяють перетворенню президента на політичного провідника, який здобуває прихильність населення та формує високий рівень суспільної легітимності.
Особливу увагу у дисертації приділено аналізу особливостей процедури імпічменту як основної форми конституційно-правової відповідальності глави держави, а також її місця у країнах зі змішаною республіканською формою правління. Наведений порівняльно-правовий аналіз моделей імпічменту у різних правових системах актуалізує питання взаємозв’язку між формою правління, способом поділу влади та традицією імпічменту. Визначено, що інститут імпічменту є основним елементом системи стримувань і противаг у всіх демократичних країнах.
Дослідження зосереджено на встановленні спільних та відмінних рис, а також закономірностей нормативного закріплення та конституційної практики застосування процедури імпічменту для усунення глави держави з поста у світі. Основу дослідження становлять подібні до України за формою правління та організацією влади в державі змішані республіки, зокрема Литва, Франція, Румунія, Португалія та Перу.
Виявлено, що у більшості змішаних республік є одна ключова спільна ознака: для прийняття остаточного рішення про усунення президента з поста у порядку імпічменту необхідною є кваліфікована більшість голосів, що складає дві третини від складу парламенту. Додатково встановлено, що деякі із досліджених країн мають окремі нормативно-правові акти, які регламентують процедуру імпічменту. Більшість із цих країн також має законодавчо визначені строки для проведення кожної зі стадій процедури імпічменту. Виявлено, що достатньо поширеною є практика застосування заходів конституційно-правової відповідальності не тільки до глави держави, а й до інших вищих посадових осіб, зокрема членів парламенту та уряду, суддів.
В результаті порівняння досвіду зарубіжних країн зроблено висновок, що історичні та правові традиції держав істотно впливають на зміст і практику застосування імпічменту. Хоча формальне закріплення механізму усунення глави держави з поста на законодавчому рівні є важливим, у роботі також акцентовано увагу на важливості простої та чітко визначеної процедури імпічменту.
Частота та практика застосування не є прямим показником ефективності інструменту імпічменту, адже інститут імпічменту виконує не лише каральну, а й превентивну функцію, попереджаючи зловживання владою та вчинення інших неправомірних дій з боку глави держави. На думку автора, ефективність інституту імпічменту може бути оцінена через призму потенційної можливості його застосування у потрібний момент. Одними із найбільш важливих факторів, які визначають специфіку регламентації та практики застосування імпічменту у державі, є національний контекст та особливості політичної архітектури.
В межах роботи встановлено, що форма правління має безпосередній вплив на практику застосування імпічменту та інших форм конституційно-правової відповідальності глави держави. Зокрема, у парламентських республіках імпічмент як інструмент впливу на президента має менше значення, адже глава держави наділений здебільшого церемоніальними функціями та, відповідно, має значно менший обсяг повноважень по відношенню до президентських та змішаних форм правління.
Здійснено детальний аналіз української моделі конституційно-правової відповідальності глави держави та окреслено напрями для її вдосконалення. Зосереджено увагу на інституті імпічменту як єдиному передбаченому у національному конституційному законодавстві механізмі усунення Президента України з поста у межах конституційно-правової відповідальності.
Проаналізовано конституційні положення, зокрема статтю 111, яка регулює питання імпічменту глави держави, а також Закон України “Про особливу процедуру усунення Президента України з поста (імпічмент)”. Попри важливе значення прийняття спеціального закону у 2019 році, відзначено, що його зміст переважно відтворює попередні положення Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” та не усуває основні логіко-структурні дефекти національної моделі імпічменту.
Висловлено думку, що процедура імпічменту в Україні є багатоступеневою та характеризується надмірною складністю. Чинне нормативно-правове регулювання містить обмежений перелік підстав для усунення глави держави в порядку імпічменту – державна зрада або інший злочин, що не враховує потенційної можливості перевищення повноважень, зловживання владою та порушення присяги з боку глави держави в контексті порушення норм Конституції України.
Додатково встановлено, що законодавча вимога щодо подолання порогу голосів, який складає три чверті від конституційного складу парламенту, для ухвалення фінального рішення для усунення глави держави з поста значно ускладнює реалізацію процедури імпічменту та не відповідає усталеній практиці конституційно-правового регулювання в зарубіжних країнах, досліджених в процесі порівняльного аналізу.
Наголошено, що в результаті проведеного дослідження важливою є модернізація інституту імпічменту в Україні, яка має здійснюватися з урахуванням міжнародного досвіду. Окремо розглянуто питання актуальних безпекових та політичних викликів, які мають бути враховані при підготовці змін до конституційного законодавства.
Запропоновано комплекс заходів щодо підвищення ефективності імпічменту як основного заходу конституційно-правової відповідальності глави держави в Україні, зокрема розширення переліку підстав для імпічменту, зниження порогу голосування для ухвалення остаточного рішення про усунення президента з поста, встановлення чітких строків для стадій процедури імпічменту, а також посилення ролі судових органів у процесі прийняття рішення про дострокове припинення повноважень президента в порядку імпічменту.
Автором зроблено висновок про необхідність переосмислення національної моделі імпічменту з метою забезпечення реальної відповідальності глави держави перед народом. Сформульовані у процесі дослідження пропозиції можуть бути використані під час вдосконалення нормативно-правового регулювання конституційно-правової відповідальності глави держави в Україні.
Ключові слова :
Галузі знань та спеціальності :
D8 Право
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.28 MB
Контрольна сума :
(MD5):188e56c30fa3d9de0b42d9a5a615d41e
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International