Модуси української імаготеми в сучасній чеській прозі
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
2025
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Випуск :
2 (38)
ISSN :
2709-8494
Початкова сторінка :
92
Кінцева сторінка :
100
Цитування :
[APA 7] Погребняк, О. А. (2025). Modus of Ukrainian Imagotheme in Contemporary Czech Prose. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика, (2 (38)), 92–100. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2025.38.13
[ДСТУ] Погребняк О. А. Modus of Ukrainian Imagotheme in Contemporary Czech Prose. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. 2025. no. 2 (38). P. 92—100. DOI: 10.17721/1728-2659.2025.38.13 (date of access: 17.07.2026).
Вступ. Дослідження, проведене на матеріалі художніх творів чеських письменників останніх десятиліть (Ї. Оліч, Г. Павловська, П. Гулова, М. Шефара, О. Севрук та ін.), аналізує стадіальність і динаміку кількісних та якісних змін у характері чесько-українського міжлітературного діалогу сучасності, а також у модальності української імаготеми.
Методи. У дослідженні використано історико-літературний, порівняльно-типологічний методи, а також метод структурно-системного аналізу.
Результати. Поняття літературної імаготеми, впроваджене у науковий дискурс Ж.М. Мура, є однією з концептуальних категорій сучасної імагології. Вивчення української теми в зарубіжній, зокрема чеській, літературі як імаготеми залишається одним з актуальних напрямів вітчизняної компаративістики. Імагологічна парадигма складників цієї місткої теми осмислюється не лише як сукупність художніх явищ, поєднаних тематичними, топографічними чи регіональними аспектами, але й як інтегрований мистецький соціокультурний дискурс, сфокусований на проблематиці і перспективах діалогу культур в епоху децентрації, глобалізації та зростання транскультурації, з одного боку, і тенденції до локалізації культурного потоку, з іншого; взаємодії національного та універсального в художніх текстах; ролі літератури в інтенсифікації чесько-української екстралітературної взаємодії сьогодення – у площині вертикальних соціальних звʼязків та горизонтальних зовнішньо-політичних зносин.
Висновки. У розвитку теми України в чеській художній прозі від кінця ХХ ст. спостерігається виразна стадіальність. Інтерпретація української імаготеми в текстах 1990-х – початку 2000-х років відбувалася здебільшого в колоніальному дискурсі, у системі координат Захід–Схід, Свій–Чужий, в якій Україна тривалий час залишалася негативно маркованим простором Чужості. Перегляд української імаготеми в чеській прозі відбувся в 2010-х роках, з появою на літературній сцені письменників молодшої генерації, у тому числі фахових україністів, а також під впливом політичних та соціокультурних змін у самій Україні. Якісно новий етап в історії чеської україніки розпочався в 2022 р. і перебуває у стадії трансформації. Його принципову рубіжність у контексті розвитку досліджуваної імаготеми засвідчує зміна модальності імагообразів українців (від Чужого до Іншого та Свого), проартикульована зміна імагопозиції, долучення цієї імаготеми у широкий дискурс осмислення історичного досвіду європейських націй та сучасного діалогу культур.
Методи. У дослідженні використано історико-літературний, порівняльно-типологічний методи, а також метод структурно-системного аналізу.
Результати. Поняття літературної імаготеми, впроваджене у науковий дискурс Ж.М. Мура, є однією з концептуальних категорій сучасної імагології. Вивчення української теми в зарубіжній, зокрема чеській, літературі як імаготеми залишається одним з актуальних напрямів вітчизняної компаративістики. Імагологічна парадигма складників цієї місткої теми осмислюється не лише як сукупність художніх явищ, поєднаних тематичними, топографічними чи регіональними аспектами, але й як інтегрований мистецький соціокультурний дискурс, сфокусований на проблематиці і перспективах діалогу культур в епоху децентрації, глобалізації та зростання транскультурації, з одного боку, і тенденції до локалізації культурного потоку, з іншого; взаємодії національного та універсального в художніх текстах; ролі літератури в інтенсифікації чесько-української екстралітературної взаємодії сьогодення – у площині вертикальних соціальних звʼязків та горизонтальних зовнішньо-політичних зносин.
Висновки. У розвитку теми України в чеській художній прозі від кінця ХХ ст. спостерігається виразна стадіальність. Інтерпретація української імаготеми в текстах 1990-х – початку 2000-х років відбувалася здебільшого в колоніальному дискурсі, у системі координат Захід–Схід, Свій–Чужий, в якій Україна тривалий час залишалася негативно маркованим простором Чужості. Перегляд української імаготеми в чеській прозі відбувся в 2010-х роках, з появою на літературній сцені письменників молодшої генерації, у тому числі фахових україністів, а також під впливом політичних та соціокультурних змін у самій Україні. Якісно новий етап в історії чеської україніки розпочався в 2022 р. і перебуває у стадії трансформації. Його принципову рубіжність у контексті розвитку досліджуваної імаготеми засвідчує зміна модальності імагообразів українців (від Чужого до Іншого та Свого), проартикульована зміна імагопозиції, долучення цієї імаготеми у широкий дискурс осмислення історичного досвіду європейських націй та сучасного діалогу культур.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::035 Філологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Мови та література
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
530.14 KB
Контрольна сума :
(MD5):a26eedf078bb3fd643b2972a0b7dca63
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International