До проблеми етнічної ідентичності бойків

Громова, Н. (2025). До проблеми етнічної ідентичності бойків. Етнічна історія народів Європи, (76), 14–20. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.76.02

В статті розглядаються трансформації етнічної ідентичності бойків і сприйняття ними етніконіму «бойки» на матеріалах фольклору (передовсім коломийок, а також приказок і легенд). Важливим джерелом даного дослідження стали також польові етнографічні експедиції авторки на Бойківщину в 2004–2024 рр. Історіографію складають праці дослідників Бойківщини від середини ХІХ до початку ХХІ ст. Окрім відстеження змін у ставленні до назви «бойки» самою цією етнографічною групою, розглянуті також погляди на бойків від їхніх сусідів – гуцулів, долинян і подолян. Виявлено, що етніконім «бойки» не є самоназвою вищезгаданої етнографічної групи українського етносу, а є запозиченим терміном, і спершу сприймався його носіями негативно. Бойки намагалися відкараскатися від цієї назви, ображалися, якщо їх так називали, і ідентифікували себе переважно як українці (раніше – русини), без виділення окремої локальної ідентичності, що суттєво відрізняло їх від гуцулів. Проте з часом, під впливом друкованого слова, з постанням у районних центрах Бойківщини етнографічних та краєзнавчих музеїв із такою ж назвою, з розвитком регіонального туризму, бойки поступово змінили своє ставлення до цієї назви на позитивне і вже не цураються, а пишаються нею. Разом з тим наголошується, що все це стосується тільки галицької частини Бойківщини. Закарпатські бойки залишаються «бойками» тільки на сторінках наукових праць, а також з огляду на єдність традиційно-побутової культури із галицькими бойками. Вони продовжують себе називати «верхóвинці» і «українці».