Міжнародно-правове регулювання діяльності організацій колективного управління майновими авторськими та суміжними правами: порівняльно-правове дослідження

Хоренженко О.А. Міжнародно-правове регулювання діяльності організацій колективного управління майновими авторськими та суміжними правами: порівняльно-правове дослідження : дис. ... доктора філософії : 293 Міжнародне право. Київ, 2026. 248 с.

Хоренженко О.А. Міжнародно-правове регулювання діяльності організацій колективного управління майновими авторськими та суміжними правами: порівняльно-правове дослідження. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 293 «Міжнародне право» (29 – Міжнародні відносини). – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2026.
Дисертація є одним із перших комплексних вітчизняних порівняльно-правових досліджень сфери колективного управління майновими авторськими та суміжними правами на міжнародному та національному рівнях.
Актуальність теми дослідження зумовлена необхідністю здійснення порівняльно-правового аналізу сфери колективного управління майновими авторськими та суміжними правами у міжнародному та вітчизняному правовому полі з метою виявлення нормативних прогалин у національному законодавстві, а також визначення можливостей адаптації кращих європейських практик до українських реалій з урахуванням викликів цифрової доби. Особливої ваги це питання набуває у контексті євроінтеграційного курсу України, імплементації acquis ЄС у сфері колективного управління з метою забезпечення справедливої винагороди, прозорості, ефективності й підзвітності. Додаткову актуальність дослідженню надають умови воєнного стану та майбутнього повоєнного відновлення, які висувають нові вимоги до захисту прав творців, стійкості інституцій та доступу до культурного контенту. За таких умов формування сучасної, конкурентоспроможної та гармонізованої з міжнародними стандартами моделі колективного управління постає ключовим чинником розвитку сфери інтелектуальної власності та інтеграції України до європейського правового простору.
У першому розділі досліджуються загальнотеоретичні засади колективного управління у міжнародному праві. Автором розглянуто наукові підходи до розуміння поняття «колективне управління» у міжнародній та вітчизняній науковій доктринах, розкрито його багатовимірну правову природу, визначено термінологічну варіативність поняття «організація колективного управління (ОКУ)». Також проаналізовано еволюцію колективного управління та обґрунтовано розширення сфери його дії. Автор виділяє форми колективного управління, механізми його здійснення та відповідні види прав. Окремо визначено роль ВОІВ та інших міжнародних організацій у формуванні міжнародних стандартів та сприянні міжнародній взаємодії. Автором обґрунтовано доцільність виокремлення національного, регіонального та міжнародного рівнів управління, кожен із яких має власні інституційні та нормативні особливості.
Другий розділ присвячується дослідженню правового регулювання колективного управління за законодавством України. Проаналізовано розвиток системи колективного управління в Україні від набуття незалежності України до сучасного етапу реформування, що відбувається в умовах реалізації євроінтеграційного курсу України та виконання зобов’язань, передбачених Угодою про асоціацію з Європейським Союзом, зокрема ст. 168. У цьому контексті простежується наближення українського законодавства до acquis ЄС. Досліджено Закон України «Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав» від 15 травня 2018 р. № 2415-VIII, а також нову редакцію Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 1 грудня 2022 р. № 2811-IX, виявлено проблемні питання, пов’язані з механізмом здійснення колективного управління та забезпеченням прозорості, звітності та справедливої винагороди, та запропоновано шляхи їх вирішення. Окремо вивчено вплив воєнного стану на систему колективного управління. Проаналізовано фінансові показники діяльності ОКУ під час війни та виокремлено організації, які зберегли й посилили свої позиції, з метою надання рекомендацій щодо відновлення їх ефективності та визначення стратегій розвитку системи у повоєнний період.
У третьому розділі здійснено аналіз узгодженості українського законодавства у сфері колективного управління з основними нормативними актами ЄС. Досліджено практику та механізми здійснення ефективного колективного управління у країнах ЄС та розглянуто можливості їхнього адаптації в Україні, зокрема розширеного колективного ліцензування (ECL), державного нагляду (контролю) та корпоративного врядування. Розглянуто досвід врахування ESG-факторів у діяльності європейських ОКУ для забезпечення сталого розвитку та запропоновано напрями його адаптації в Україні. Значну увагу приділено використанню в ЄС цифрових інструментів – метаданих, блокчейну та смарт-контрактів, а також можливостям їх тестування на вітчизняному рівні.
Наукова новизна результатів проведеного дисертаційного дослідження полягає у наступному:
Уперше у вітчизняній правовій доктрині:
1) Обґрунтовано необхідність розглядати розмежування трьох рівнів колективного управління майновими авторськими і суміжними правами – національного, регіонального та міжнародного – що надають змогу комплексно осмислити багаторівневу структуру колективного управління майновими авторськими та суміжними правами та дозволяють не лише впорядкувати функціональну і нормативну взаємодію між різними рівнями, але й ідентифікувати критично важливі зони перетину компетенцій, взаємодії та правозастосовної гармонізації в умовах цифрової економіки.
2) Надано авторську дефініцію на позначення «міжнародної системи колективного управління» як впорядкованої сукупності правовідносин і взаємодій між ОКУ з різних країн, міжнародними організаціями, національними органами інтелектуальної власності, правовласниками, користувачами та іншими суб’єктами, що ґрунтується на міжнародних договорах, стандартизованих процедурах і технічних рішеннях, обміну метаданими, та має на меті забезпечення ефективної реалізації, захисту майнових прав правовласників і розподілу справедливої винагороди в транскордонному просторі.
3) Обґрунтовано доцільність застосування ESG-факторів у діяльності ОКУ, оскільки їх адаптація дозволятиме національним ОКУ вийти за межі традиційних функцій з ліцензування та розподілу винагороди, трансформувавши їх у сучасні інституції, які поєднують управління колективними майновими правами з дотриманням принципів сталого розвитку.
4) З’ясовано, що впровадження цифрових технологій, зокрема систем управління метаданими та блокчейн-технологій, сприяє підвищенню ефективності й прозорості діяльності ОКУ, а також забезпеченню більш справедливого розподілу винагороди. Це, своєю чергою, надає колективному управлінню потенціалу стати важливим інструментом реалізації майнових прав у цифровому середовищі майбутнього, оскільки дозволяє знизити адміністративні витрати, запобігати незаконному використанню об’єктів авторського права та суміжних прав та розширює можливості міжнародного управління правами.
5) Встановлено, що європейська модель колективного управління ґрунтується на поєднанні чітко визначених нормативних стандартів, ефективних механізмів управління, державного нагляду та контролю, процедури альтернативного вирішення спорів, практики Суду ЄС, а також високого рівня корпоративного врядування й широкого застосування цифрових рішень, що забезпечують справедливий розподіл винагороди, прозорість і ефективність управління майновими авторськими та суміжними правами.
Запропоновано:
• Для належного відновлення правового регулювання у сфері колективного управління внести зміни до Закону України № 2415-VIII, яким: 1) продовжити строк чинності акредитації ОКУ на період воєнного стану; 2) встановити чітку й прозору процедуру її пролонгації в умовах надзвичайного правового режиму; 3) конкретизувати механізм обов’язкового колективного управління під час дії воєнного стану, забезпечивши його узгодженість із конституційними засадами правопорядку та відповідність міжнародним стандартам у сфері авторського права та суміжних прав.
• Для узгодженності національного законодавства з Директивою 2014/26/ЄС: 1) внести зміни до Закону України № 2415-VIII: запровадити механізм мультитериторіального ліцензування онлайн-прав на музичні твори; закріпити норму стосовно процедури альтернативного вирішення спорів; встановити порядок обміну інформацією між компетентними органами; 2) внести зміни до Закону України «Про медіа» – впровадити правове регулювання обов’язку телерадіоорганізацій щорічно звітувати про використання об’єктів авторського права і (або) суміжних прав; 3) запровадити організаційні заходи стосовно посилення акредитації ОКУ для розширеного та обов’язкового колективного управління, 4) з метою нормативного закріплення у Законі України № 2415-VIII, провести фахове обговорення та ґрунтовне опрацювання таких питань за участю законодавців, представників ОКУ, науковців, експертів: інвестування доходів від прав; закріплення оптимальної, узгодженої з європейськими підходами моделі взаємовідносин між ОКУ та правовласниками, що забезпечить баланс інтересів усіх сторін.
• Для усунення виявлених прогалин у національному законодавстві та досягнення відповідності Директиві (ЄС) 2019/790 у сфері колективного управління: 1) внести зміни до Закону України № 2415-VIII: запровадити принцип справедливої та пропорційної винагороди; впровадити правове регулювання зобовʼязання сторін щодо забезпечення прозорості для осіб, яким автори і виконавці передали свої права; встановити механізм коригування договорів; запровадити право на відкликання; гармонізувати регулювання мультитериторіального ліцензування для розширеного колективного управління; запровадити процедуру альтернативного вирішення спорів.
• Для адаптації ECL внести зміни до Закону України № 2415-VIII, а саме: удосконалити процедури акредитації ОКУ, запроваджуючи обов’язкову періодичну перевірку репрезентативності ОКУ у процесі діяльності ОКУ; створити єдиний відкритий реєстр репертуару та членства ОКУ, що дозволить користувачам і державним органам оцінювати реальний рівень охоплення правовласників; удосконалити механізм державного нагляду за відповідністю організацій критеріям репрезентативності, зокрема через регулярний моніторинг і публічні и; забезпечити ефективну реалізацію «ефекту поширення», наприклад, через запровадження системи інформування непредставлених правовласників та гарантій своєчасної виплати їм винагороди; запровадити стандарти прозорості: обов’язкове онлайн-оприлюднення тарифів, правил розподілу коштів та умов ліцензійних договорів.
• Після проведення аналізу моделей державного нагляду та забезпечення прозорості, звітності і розподілу справедливої винагороди у Франції та Нідерландах внести зміни до Закону України № 2415-VIII, а саме: створити незалежний орган державного нагляду за діяльністю ОКУ, який поєднуватиме функції як регулярного, так і ризик-орієнтованого контролю; запровадити циклічний комплексний аудит та щорічні тематичні перевірки; а також установити нормативний поріг адміністративних витрат на рівні 15 %; деталізувати на законодавчому рівні процедуру управління незапитаними коштами, зокрема встановити вимоги до прозорості їх використання, публічної звітності та можливості відновлення виплати у разі звернення правовласника; закріпити принцип «належної організаційної оснащеності» ОКУ і встановити стандарти корпоративного управління (строки повноважень, оцінювання членів правління та наглядових органів, правила запобігання конфліктам інтересів, дотримання кодексу врядування).
• З огляду на проаналізований європейський досвід інтеграції ESG-факторів у діяльність ОКУ, рекомендовано врахування цих підходів у діяльності українських ОКУ з метою імплементації кращих європейських практик у контексті євроінтеграційних процесів та окреслено можливі напрями адаптації реалізації ESG-факторів.
• З урахуванням встановленого впливу цифрових технологій – зокрема метаданих, смарт-контрактів і блокчейн-рішень – на підвищення прозорості процедур та справедливість розподілу винагород, рекомендовано їхнє впровадження у сферу колективного управління майновими авторськими та суміжними правами, зокрема шляхом реалізації відповідних ініціатив у форматі Sandbox.
• Для реалізації зазначених вище пропозицій доцільним видається здійснення відповідних організаційно-комунікаційних заходів, спрямованих на підвищення обізнаності, зокрема проведення круглих столів та публічних дискусій за участю науковців, правовласників, представників креативних індустрій, ОКУ та експертного середовища.
Удосконалено:
• запропоновано авторське визначення понять:
«організація колективного управління» як громадського об’єднання зі статусом юридичної особи, створене та/або контрольоване правовласниками і зареєстроване в Установі, що діє на неприбуткових засадах, яке за договором із правовласниками (у випадку добровільного управління) та/або в силу закону (у випадку обов’язкового або розширеного управління), від свого імені та в інтересах правовласників управляє майновими правами більш ніж одного правовласника на об’єкти авторського права і (або) суміжних прав, здійснюючи ліцензування, облік і моніторинг використання, збір, розподіл і виплату винагороди, а також заходи щодо захисту прав на засадах прозорості, підзвітності, недискримінації та рівного ставлення до національних і іноземних правовласник;
«система колективного управління» – сукупність відповідних структурних елементів, а саме: організацій колективного управління, уповноважених органів державної влади, що формують і реалізують державну політику у сфері інтелектуальної власності, правовласників, а також користувачів, які взаємодіють між собою на основі нормативно-правового регулювання та міжнародних стандартів з метою збору, розподілу і виплати винагороди правовласникам, а також здійснення захисту прав.
Значення одержаних результатів полягає у тому, що розроблені у дисертації підходи, висновки та пропозиції можуть бути впроваджені та використані у правозастосовній практиці ОКУ України (Додаток Г), науково-дослідницькій діяльності – у подальшому теоретичному дослідженні проблем міжнародного приватного права, авторського права, права інтелектуальної власності; освітньому процесі – для викладання та підготовки навчально-методичних матеріалів таких дисциплін як «Міжнародне приватне право», «Авторське право», «Право інтелектуальної власності» для студентів вищих юридичних та економічних; правотворчому процесі.
Таким чином, дисертаційне дослідження має як теоретичну, так і практичну цінність.
Ключові слова: інтелектуальна власність, авторське право, суміжні права, колективне управління майновими авторськими і суміжними правами, організації колективного управління, захист, винагорода, адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу, законодавство Європейського Союзу, правове регулювання, цифрове середовище, цифрова трансформація, сталий розвиток, військовий стан, післявоєнне відновлення.