ЗМІСТ ВИХОВАННЯ В УКРАЇНСЬКІЙ ЗАГАЛЬНООСВІТНІЙ ШКОЛІ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА

Голос, Г. (2019). VALUE EDUCATION CONTENTS IN UKRAINE COMPREHENSIVE SCHOOLS: THEORY AND PRACTICE. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Педагогіка, 1(9), 16–20. https://doi.org/10.17721/2415-3699.2019.9.04

Проаналізовано бачення змісту виховання українськими науковцями, його сталі і нові складники. Висвітлено тенденції, що відстежуються в системі виховання з початком освітньої реформи "Нова українська школа". Обґрунтовано, що виховання потребує адекватної організації на родинно-громадсько-шкільному рівні з багатьох причин, зокрема через: дефіцит довіри та альтруїстичної взаємодії всіх учасників виховного процесу; відсутність розуміння механізму і цілісності системи виховання. Наголошено, що серед нерозв'язаних залишається питання єдиної програми виховання, довкола якої має бути організоване виховання в масовій школі (попри наявність десятків програм, концепцій, стратегій виховання). Вказано, що в Україні теоретичне обґрунтування змісту виховання за системно-ціннісним підходом, на засадах, тісно пов'язаних з історичною та ідеологічною еволюцією України, уявленням про те, яким має бути ідеал, припадає на 90-ті роки ХХ ст. Від 2014 р. зовнішні і внутрішні чинники загострили необхідність перегляду освітньої політики, що зумовило внесення іншого сенсу у звичні категорії змісту виховання і появу нових. Зауважено "Національну програму виховання дітей та учнівської молоді", проаналізовано причини її низької популярності. Наведено інформацію щодо фундаменту, на якому функціонують усі успішні педагогічні системи. Вказано на потребу вивчення відповідного вітчизняного і світового досвіду організації виховання на цілісній, дієвій основі, зокрема досвіду Японії. Японська система виховання, яка не тільки відлагоджена, а й демонстративно успішна. Багато елементів системи виховання в Японії не нові для "свідків" радянської системи виховання, що підтверджує думку про помилковість категоричного відторгнення ціннісного досвіду попередників. У контексті культурної інтеграції досвід Японії має за мету переорієнтувати негативне сприйняття будь-якої різниці на повагу до розмаїття, дозволить українському шкільництву ознайомитись з організацією умов для самореалізації учнів у різних видах діяльності, уможливить розуміння "механіки" культурації і соціалізації школярів у розрізі обох моделей виховання, допоможе визначити зони розвитку для українського шкільництва.