ПАНТЕЛЕЙМОН КУЛІШ І «ЄВРЕЙСЬКЕ ПИТАННЯ» В СЕРЕДИНІ ХІХ СТ.

Dotsenko, V. (2019). PANTELEIMON KULISH AND THE "JEWISH QUESTION" IN THE MID-NINETEENTH CENTURY. Almanac of Ukrainian Studies(25), 60–66. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2019.25.10

У статті робиться спроба проаналізувати погляди Пантелеймона Куліша на історію, культуру та повсякденність євреїв, які проживали поряд з українцями в українських губерніях Російської імперії, встановити, які фактори, стереотипи сформували світогляд видатного письменника та його ставлення до російського імперського проекту з вирішення «єврейського питання». В умовах зростання російського імперського месіанства і шовінізму українські діячі опинились у непростій для себе ситуації. Царат проводив як стосовно євреїв, так і стосовно українців асиміляційну політику. Одночасно євреї потерпали і від проявів державницького антисемітизму. Залучення до антисемітських акцій християн-українців посилювало позиції русифікаторів українських земель. Українська еліта мала своїми діями зупинити ці прояви антисемітизму і при цьому залишитися провідниками і представниками українців імперії. Очевидно, що український протест не засудив антисемітизм безумовно, адже його автори запропонували євреям розділити певною мірою відповідальність за антисемітизм, що вони виправдано і справедливо покладають на християн. Саме євреї з їх традиційною культурою та способом життя винні у проявах антисемітизму. Ідея протесту українських інтелектуалів співпадала з тогочасними російськими ліберальними ідеями. Російські ліберальні діячі пропонували розглядати російських євреїв як носіїв «громадянської самостійності та моральної незалежності» та закликали їх відмовитися від своїх національно-релігійних забобонів. Підтримуючи громадянську рівноправність євреїв, Куліш водночас усвідомлював, що українці й самі належать до пригноблених націй у Російській імперії, де загалом соціальних і національних прав та свобод було куди менше, ніж у конституційних державах Західної Європи, а тому вважав, що недоцільно сліпо переносити звідти на російський ґрунт практику штучної підтримки лише єврейської національності, бо це означає в імперських умовах всього-на-всього зміну в конфігурації національної нерівноправності, а не ліквідацію її засад. Погляди П. Куліша на «єврейське питання» середини ХІХ ст. вписуються в тогочасне уявлення російських ліберальних інтелектуалів щодо модернізації російського суспільства. Він підтримує проголошені ліберальні ідеї про необхідність інтеграції євреїв до імперського життя. Саме євреї мають бути найбільш зацікавленими у руйнуванні традиційного світу єврейського містечка. Отримання євреями світської освіти, прийняття модерних цінностей призведе до ліквідації в суспільстві нетерпимості та проявів антисемітизму. Сам єврей має піти назустріч суспільству, тільки його бажання можуть спричинити зміну суспільних настроїв.