Характеристика водних ресурсів Китаю, їхнє використання та управління

Хільчевський, В., & Хоу, Ц. (2024). Характеристика водних ресурсів Китаю, їхнє використання та управління. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Географія, 3-4, 66-76. https://doi.org/10.17721/1728-2721.2024.90-91.9

Вступ. Стаття є продовженням попереднього дослідження, в якому було охарактеризовано гідрографічні особливості Китаю. ЇЇ мета – оцінити водні ресурси Китаю та проблеми, пов'язані з їхнім використанням та управлінням у країні, яка бурхливо розвивається в останні десятиліття.

Методи. Залучалася інформація, розміщена на офіційних сайтах Міністерства водних ресурсів КНР, Міністерства екології та охорони довкілля КНР, Комісії з водних ресурсів басейну р. Янцзи, глобальної інформаційної системи ФАО ООН – Aquastat-FAO (профіль Китаю). Інформація оброблялася статистичними методами.

Результати. На території Китаю виділяється дев'ять основних груп річкових басейнів. На півночі знаходяться: Сун-Ляо (від назв річок Сунгарі та Ляохе) або Хейлун (Амур)-Сунгарі; Хуайхе; Хуанхе; Хай-Луань; внутрішні басейни річок. Загальний середньорічний внутрішній стік у цих п'ятьох групах річкових басейнів оцінюються у 535,5 км3 , що становить майже 20 % внутрішніх відновних водних ресурсів (ВВВР) країни. На півдні розташовані річки Янцзи, Сіцзян (Перлинна), південно-західна та південно-східна річкові басейнові групи. Загальний середньорічний стік цих чотирьох груп річкових басейнів оцінюється у 2176,2 км3 , що становить трохи більше 80 % ВВВР країни. ВВВР (місцевий поверхневий стік разом з підземними водами) становлять 2812,4 км3 . Відповідно на одну людину – 2000 м3 /рік. Загальні водні ресурси (місцевий і транзитний поверхневий стік разом з підземними водами) становлять 2839,7 км3 . Відповідно на одну людину – 2011 м3 /рік. Щорічна оцінка водних ресурсів значно залежить від водності року (кількості атмосферних опадів).

Висновки. У Китаї запроваджено політику інтегрованого управління водними ресурсами, що виявилося у прийнятті Водного закону, активізації роботи річкових басейнових комісій, запровадженні стратегії "Трьох червоних ліній", торгівлі правами на воду тощо. Надмірна експлуатація водних ресурсів у попередній період призвела до скорочення водоносних горизонтів у районах виробництва зерна, значного скорочення річкового стоку і часто сильного забруднення річок. Зусилля, які докладають урядові органи, за офіційними даними дають позитивні результати – якість поверхневих вод Китаю поступово покращуватися.