МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ІНСТРУМЕНТАЛІЗАЦІЇ ІСТОРІЇ (НА ПРИКЛАДІ КУРСУ «ІСТОРІЯ ВІТЧИЗНИ» У СЕРЕДНІХ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ОРДО)

Motenko, Y., Shyshkina, Y. (2021). METHODOLOGICAL BASICS OF INSTRUMENTALIZATION OF HISTORY (ON EXAMPLE OF THE COURSE «HISTORY OF THE FATHERLAND» IN SECONDARY SCHOOLS OF ORDO). Almanac of Ukrainian Studies(29), 107–112. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2021.29.15

Стаття розкриває методологічні особливості інструменталізації курсу «Історія Вітчизни» у середніх загальноосвітніх навчальних закладах ОРДО протягом 2016–2020 рр. Актуальність проблеми зумовлена об‘єктивними обставинами розгортання «гібридної» війни на території України та необхідністю захисту національних інтересів у сфері інформаційної безпеки. Автори розглядають систему освіти ОРДО як засіб політичної пропаганди Російської Федерації на тимчасово окупованих територіях України. У статті наголошується на особливому значенні вивчення методики викладання історичних дисциплін на території ОРДО, оскільки саме гуманітарні науки моделюють поведінку людини і значною мірою формують ціннісні орієнтації особистості. Таким чином, існує невідкладна потреба у розробці методів визначення потенційних ризиків, що містить курс «Історія Вітчизни» як засіб репрезентації минулого. На думку авторів статті, навчально-методичний комплекс із курсу «Історія Вітчизни» успішно поєднує якості навчальної літератури та інструменту інформаційно-психологічного впливу. Методами викладання курсу «Історія Вітчизни» є гіперболізація регіональних інтересів (які апріорі вважаються нерозривно пов‘язаними з державними інтересами Російської Федерації) та «мнемонічна війна» (коли сам факт існування української нації та української державності стає об‘єктом замовчування). У статті доведено, що, маніпулюючи навчальним матеріалом та використовуючи політичні міфи російської імперської та радянської історіографії, автори курсу «Історія Вітчизни» формують регіонально- центричний, українофобський світогляд в учнів шкіл ОРДО. Курс генерує уявлення про Україну як виключно географічне поняття. Національні інтереси українців трактуються авторами курсу як несумісні з інтересами регіональних спільнот українсько-російського прикордоння. У статті стверджується, що рівень інструменталізації курсу «Історія Вітчизни» дозволяє говорити про нього, як про засіб інформаційної війни. На думку авторів, запропоновані висновки мають допомогти усвідомити українському суспільству і владі серйозність проблеми та спонукати їх до співраці з науковцями з метою захисту національної політики пам‘яті, адже нехтування цим питанням у перспективі може призвести до співіснування в Україні молодіжних спільнот, що будуть носіями антагоністичних політичних і культурних цінностей.