ВІДЧУЖЕННЯ ВІД СЕБЕ ЯК РОЗРИВ ЖИТТЄВИХ ЗВ'ЯЗКІВ ЗІ СВІТОМ

Brodetska, Y. (2020). ALIENATION FROM ITSELF AS A BREAK OF TIES WITH THE WORLD. Almanac of Ukrainian Studies(26), 33–38. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2020.26.4

Аналітика дослідження зосереджена на розгляді однієї з основних екзистенційних проблем розвитку індивідуального та суспільного буття – відчуженні. В якості феномена, що описує онтологічну ситуацію порушення або розриву зв'язків особистості зі спів-буттям, відчуження виступає умовою ненабуття чи втрати сенсу життя. Відтворюючись генетично в іудео-християнській традиції, феномен характеризує ситуацію втрати зв'язку особистості перш за все зі своїм духовним потенціалом, вірніше, не розкриттям його. Тому зазначається, що внаслідок цього людина відмовляється брати відповідальність за своє життя. Використовуючи внутрішні ресурси не на розвиток потенцій душі, а на досягнення матеріальних благ, що виставляються сучасною соціально-політичною системою в якості маркерів «успіху», людина зраджує себе. Вона, таким чином, підпорядковує своє життя владі зовнішніх сил, чужих, непритаманних її природі. Це й призводить до розриву між сутністю й існуванням, до формування відчуття незадоволеності, безсилля, невідповідності належному.Автор фокусує увагу на тому, що цілісність, спів-буттєвість, спів-причетність, затребуваність особистості народжуються саме у стосунках. Тому будь-яке порушення, деформація чи симуляція цих духовних зв’язків, створює проблеми як індивідуального, так і соціального розвитку. Сучасний простір стосунків, у якому переважають «дальні зв’язки», лише констатує актуалізацію проблеми відчуження особистості, що з індивідуального простору транслюється на всі види соціальних відносин. Вирішення ж проблеми, на думку автора, лежить у просторі екзистенційної проблематики, тобто долання тенденцій до самовідчуження особистості. Саме цей ракурс дослідження проблем соціального й індивідуального розвитку і вимагає розробки методології дослідження питання.