Релігійність як основа «яфетичної» української ідентичності (за В. Липинським)

Паздрій, В. (2025). Релігійність як основа «яфетичної» української ідентичності (за В. Липинським). Українознавчий альманах, (37), 129–135. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2025.37.18

Стаття висвітлює релігійність як ключову компоненту національної ідентичності українців у контексті «яфетичної» концепції В'ячеслава Липинського, основоположника державницької школи історіографії. Автор обґрунтовує, що Липинський виділяв релігійність як націєконсолідуючий і державотворчий атрибут, притаманний саме «яфетичному» (конструктивному, європейському) типу свідомості, на противагу «хамічному» (бунтівному, нігілістичному). Головна увага приділяється баченню В. Липинським «творчого містицизму», кордоцентризму й орієнтованості на благо громади як основ унікальної української релігійності. Обґрунтовується, що таке бачення закономірно виникає із його концепції історичної яфетичності українців як системи ментально-культурних характеристик, норм і цінностей, античної (греко-римської) філософської, правової, політичної та мистецької спадщини, а також світоглядних і етичних принципів християнства. «Яфетична» релігійність, у відповідності до цього, втілює в собі витворений християнськими основами та історичним досвідом етносів національний духовний світогляд. Показано, що релігійна ідентичність, за Липинським, формується духовно-емоційною мотивацією («захопленням»), яка забезпечує нації моральну силу для історичних змін та зовнішньої боротьби, виходячи за межі пасивної обрядовості. Ця сила втілюється у «творчому містицизмі», що забезпечує необхідну гармонію між консерватизмом і поступом, громадським примусом та індивідуальною свободою. Досліджується новаторське бачення Липинським релігійної основи держави. Остання розглядається істориком як християнська метагромада, якій притаманна поліконфесійність, конструктивна творча духовність, кордоцентричне прагнення до істини та щирого слідування правдивим духовним авторитетам. Такий підхід, орієнтований на суспільне благо й неприйняття нічим не обмеженої влади, суттєво протиставляє «яфетичний» державницький ідеал українства авторитарним, вождистським «хамічним» ідеологіям.