ТИПОЛОГІЯ ТА ФУНКЦІЇ СУЧАСНИХ МЕДІЙНИХ НАРАТИВІВ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ

МИЦЮК, М. (2024). TYPOLOGY AND FUNCTIONS OF CONTEMPORARY MEDIA NARRATIVES OF THE RUSSIAN-UKRAINIAN WAR. Folia Philologica(7), 30–38. https://doi.org/10.17721/folia.philologica/2024/7/4

У статті досліджено типологію сучасних наративів, що виникають у контексті російсько-української війни, з розкриттям їхньої ролі у формуванні колективної пам’яті та національної ідентичності українців. Особливу увагу приділено аналізу функціонування цих наративів у медіапросторі та суспільній свідомості. Метою роботи є виявлення ключових елементів типології цих наративів та їхнього впливу на суспільство в умовах війни та в післявоєнний час. У дослідженні застосовано методи контент-аналізу та дискурс-аналізу для виявлення та систематизації посутніх тенденцій формування наративів, представлених у медіа та соціальних мережах. За допомогою контент-аналізу проаналізовано основні теми, мотиви та символи, що виявляються в різних типах наративів, а також їхню частотність і взаємозв’язки. Дискурс-аналіз допоміг розглянути, як ці наративи функціонують у контексті політичної, соціальної та культурної реальності, виявити глибинні ідеологічні змісти та відображення суспільних настроїв. Наукова новизна полягає в розробленні типології сучасних наративів, що виникають під час російсько-української війни, і в аналізі їхньої ролі в конструюванні української національної ідентичності в умовах збройного конфлікту. У статті представлено комплексний підхід до вивчення як традиційних (героїчних, трагічних, сатиричних) наративів, так і новітніх, як-от мітологізовані та субкультурні. Також досліджено, як війна впливає на трансформацію наративів, а наративи – на сприйняття війни в суспільстві. У результаті дослідження виявлено, що сучасні наративи російсько-української війни виконують кілька важливих функцій, зокрема формування колективної пам’яті, підтримку морального духу нації та визначення культурних маркерів, які сприяють зміцненню національної ідентичності. Героїчні наративи допомагають конструювати образ національних героїв, тоді як трагічні акцентують увагу на людських втратах і стражданнях. Сатиричні наративи, зі свого боку, слугують інструментом критики ворога та зміцнення єдності всередині нації. У статті також окреслено перспективи подальших досліджень наративів у післявоєнний час, коли наративи війни можуть еволюціонувати або трансформуватися, а їхній вплив на суспільну свідомість може змінитися залежно від політичних і соціокультурних умов.