Управління ефективністю систем територіальної організації влади: досвід країн ЄС та українська перспектива

Корнієнко О. С. Управління ефективністю систем територіальної організації влади: досвід країн ЄС та українська перспектива : дис. … доктора філософії : 281 Публічне управління та адміністрування / Корнієнко Олександр Сергійович ; наук. кер. В. С. Колтун. Київ, 2025. 300 с.

У дисертації вирішено актуальне наукове завдання, яке полягає в отриманні нових науково обґрунтованих результатів у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» щодо вдосконалення системи територіальної організації влади з урахуванням досвіду успішних практик Європейського Союзу. Фундаментальна основа наукового дослідження полягає в обґрунтуванні доцільності застосування теоретичних та методологічних управлінських підходів, що базуються на світоглядному підході холізму і, відповідно на принципі системності, що є домірними до еволюціонуючих потреб суспільства, для адекватного верифікованого пізнання і коректного прогнозування тенденцій, зумовлених процесами децентралізації, цифровізації та євроінтеграції в умовах воєнного часу.
Перший розділ дисертації присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних засад управління ефективністю систем територіальної організації влади, зокрема в розділі схарактеризовано сучасний стан наукової розробленості проблеми управління ефективністю систем територіальної організації влади, узагальнено теоретичні підходи до управління суспільними системами, розкрито методологічні основи управління ефективністю систем територіальної організації влади. За підсумками першого розділу проаналізовано види ефективності суспільних систем та з’ясовано наявність засадничих принципів управління потенціалом та нематеріальними ресурсами задля максимізації ефективності функціонування досліджуваної системи, що є надважливим завданням в умовах обмеженості ресурсів.
У другому розділі розкрито концептуальні основи формування ефективної системи територіальної організації влади в Україні, зокрема висвітлено зарубіжні практики європейський країн, що засвідчили доцільність впровадження управлінських підходів органів публічної влади щодо децентралізації та узгодженості з політикою європейської спільноти. Проранжовано відібрані ознаки ефективності функціонування системи територіальної організації влади на основі досвіду країн ЄС. Закцентовано увагу на значущості консолідованості, скоординованості, взаємодії між всіма владними рівнями та громадськістю, узгодженості політик ЄС з національними інтересами в умовах повномасштабної зовнішньої агресії. Особливий акцент зроблено на важливості забезпечення спроможності громад до реагування на надзвичайні та непередбачувані ситуації, а також подальше адаптування в процесах воєнної та повоєнної відбудови. Виявлено специфіку євроінтеграційного вектору трансформації територіальної організації влади в Україні, а також окреслено підходи до моделювання оптимальної системи територіальної організації влади в Україні на основі досвіду країн ЄС.
Третій розділ містить принципи формування ефективної вітчизняної моделі територіальної організації влади, враховуючи вплив системоутворюючих факторів та використання комплексного інструментарію в межах досліджуваного об’єкта. Закцентовано увагу на важливості впливу регулюючого чинника у процесах приведення управлінських структур у відповідність до стандартів Європейського Союзу з метою сприяння подальшій євроінтеграції. Запропоновано розроблену еволюційну динамічну модель територіальної організації влади в Україні, включаючи прогнозну оцінку наслідків її імплементації в різних суспільних сферах публічного управління.
Наукова новизна полягає в отриманні нових науково обґрунтованих результатів, які вирішують конкретне наукове завдання – удосконалення підходів до підвищення ефективності систем територіальної організації влади та визначення перспектив для України з урахуванням досвіду ЄС.
Найбільш вагомими науковими результатами дисертації є такі:
уперше:
– визначено теоретико-методологічну основу управління ефективністю систем територіальної організації влади, що впливають на місцевий та регіональний розвиток та яка сформована на базі таких підходів, як управління потенціалом емерджентності; управління гомеостазом та трансформацією гомеостату систем; управління поліцентричними системами; управління зворотними зв’язками у відкритих динамічних системах; управління потенціалом суміжних можливостей; використання потенціалу антиентропійного управління задля виявлення когнітивного потенціалу системи;
– обґрунтовано доцільність впровадження еволюційної динамічної моделі територіальної організації влади з урахуванням досвіду ЄС, яка передбачає визначення критеріїв ефективності досліджуваної системи, урахування впливу системоутворюючих факторів ендогенного та екзогенного середовищ, імплементації комплексного інструментарію моделі задля підвищення ефективності функціонування системи територіальної організації влади, зокрема ідеться про надання якісних публічних послуг; підвищення професійного розвитку публічних службовців; сприяння сталому розвитку територій тощо;
удосконалено:
– наукові підходи до моделювання оптимальної системи територіальної організації влади в Україні з урахуванням досвіду країн Євросоюзу, зокрема, забезпечення властивостей відкритої динамічної системи; реалізація динамічної багатовекторної взаємодії між елементами системи територіальної організації влади України та базовими елементами систем ключових середовищ країн Європейського Союзу; використання власного трансформаційного потенціалу системи; імплементація сучасних управлінських підходів, з-поміж яких мережеве, поліцентричне, багаторівневе, цифрове управління;
– прикладні аспекти запровадження теоретичних підходів щодо управління потенціалом емерджентності в частині використання інструменту формування емерджентності наступного порядку, що формується в результаті цілеспрямованої комплементарної архітектоніки управлінських впливів у процесі взаємодії елементів системи ТОВ, що сприятиме підвищенню ступеня резильєнтності системи в цілому; зокрема, серед інших, шляхом поєднання сукупного впливу від наявного і можливого функціоналу: заступників голів ОДА (ОВА) та обласних рад з питань євроінтеграції, цифровізації та децентралізації;
– концептуальні підходи імплементації інструменту управління гомеостазом та трансформацією гомеостату підсистем територіальної організації влади, зокрема визначено військові адміністрації, як новий параметр гомеостату досліджуваної системи, як такі специфічні органи публічного управління, що поєднують властивості та потенціал місцевих державних адміністрацій, місцевих рад і їх виконавчих органів та сільських, селищних, міських голів;
– концепт поліцентричного управління ефективністю системи територіальної організації влади, що представлено як функцію керуючої підсистеми, що здатна до диверсифікації суб’єктності; приведення вітчизняних управлінських структур у відповідність до нормативно-правових актів ЄС;
набули подальшого розвитку:
– наукові підходи, що сприяють виявленню специфіки євроінтеграційних та децентралізаційних векторів трансформації системи територіальної організації влади в Україні на основі здійснення аналізу динаміки розвитку систем територіальної організації влади країн ЄС та її підсистем, а саме, встановлено, що децентралізаційний вектор змін корелюється з ендогенним впливом факторів, які стало детермінують зміни в структурі, трансформацію внутрішніх зв’язків, функціональність та динаміку територіальної організації влади; євроінтеграційний вектор змін пов’язано з екзогенними чинниками - чітко визначеними умовами вступу до ЄС, переосмисленням підходів до збалансованості регіонального розвитку, партисипативного врядування, кадрової політики, антикорупційних заходів, формування європейського простору даних тощо;
– класифікація інструментів забезпечення функціонування ефективної моделі територіальної організації влади в Україні, які запропоновано згрупувати з позицій використання управлінських підходів в різних суспільних сферах; водночас визначено, що процес імплементації в систему ТОВ комплексного інструментарію вказаної моделі повинен реалізовуватись домірно до еволюційної вісі розвитку суспільства, підтримуватися чіткою комунікацією та регулярною оцінкою задля внесення необхідних коректив та подальшої адаптації до мінливих умов та викликів сьогодення;
– термінологічний апарат дослідження, зокрема запропоновано тлумачити управління ефективністю системи територіальної організації влади як цілеспрямований процес збалансування, відносно вісі еволюціонуючих потреб суспільства, повноважень, ресурсів і відповідальності між самоврядними та державними органами влади шляхом максимізації виявлення та актуалізації ресурсного потенціалу, у тому числі – нематеріального, зумовленого властивостями систем, задля забезпечення розвитку територій;
– теоретичні уявлення про комплементарність сучасних управлінських підходів шляхом їх кореляції та балансування в процесах діяльності органів місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади, з урахуванням того, що показники рівня взаємодії, скоординованості є важливим індикатором ефективного врядування на місцевому рівні та розвитку громад;
– прикладні аспекти реалізації еволюційної динамічної моделі територіальної організації влади, що уможливлять формування сприятливого екзогенного середовища шляхом удосконалення національного законодавства, його гармонізації зі стандартизованими підходами ЄС, що в сукупності сприятимуть посиленню міжнародної співпраці, зміцненню міжнародного співробітництва; та ендогенного середовища, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів, які забезпечать кореляцію з оновлюваним екзогенним середовищем, удосконалення законодавчих підходів до розвитку ряду інститутів в системі територіальної організації влади в Україні, зокрема - інституту префектів, розширення міжмуніципального співробітництва, розвиток партисипації, що в сукупності вплине на підвищення ефективності функціонування системи територіальної організації влади;
– засади використання прогностичного методу дослідження – аналізу силового поля в сфері публічного управління, застосування якого обумовлює, завдяки синхронізованості впливу рушійних і стримуючих сил, створення передумов для корегування публічно-управлінських рішень відповідно до реагування учасників системи публічного управління та адміністрування, оскільки, згідно підходу «силового поля», основний фокус уваги спрямовується на врахування динаміки змінних умов системи ТОВ, поліваріантності та поліцентричності системи; відображає багатовекторну взаємодію підсистем державного управління, місцевого самоврядування, громадськості, бізнесу, що розглядаються як сили, які формують «єдине поле впливів» системи територіальної організації влади.
Теоретичне значення дисертаційного дослідження полягає в тому, що обґрунтовано фундаментальні засади управління ефективністю систем територіальної організації влади шляхом актуалізації потенціалу синергії таких властивостей процесів вказаної системи як комплементарність, емерджентність, гомеостаз тощо; окреслено теоретичні та методологічні аспекти імплементації вищенаведених управлінських підходів органами місцевого самоврядування та місцевими органами виконавчої влади в процесах децентралізації та євроінтеграції в умовах дії правового режиму воєнного стану, зокрема управління проєктами, управління даними, управління знаннями тощо.
Практичні пропозиції отриманих результатів будуть корисними для застосування в організації діяльності органів публічної влади усіх управлінських рівнів та громадськості, що є суб’єктами публічного управління у процесах сприяння реалізації територіальної організації владних відносин, що передбачають подальше вдосконалення управлінських підходів.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою роботою, в якій висвітлено власні ідеї та розробки автора, що сприяли вирішенню поставлених завдань. Робота містить теоретичні положення і висновки, що сформульовані дисертантом самостійно. Використані в дисертації ідеї та положення інших авторів мають відповідні посилання та використані лише для підкріплення ідей дисертанта.
Загальні положення дослідження висвітлено у 14 наукових публікаціях, з них чотири статті опубліковано в наукових фахових виданнях України та одна стаття – у науковому зарубіжному виданні.
Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дослідження обговорювались на засіданнях кафедри регіональної політики, а також були оприлюднені на дев’ятьох вітчизняних та міжнародних науково-практичних конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 300 сторінок, з них основного тексту – 225 сторінок. Робота містить 14 рисунків, 2 таблиці, 7 додатків. Список використаних джерел налічує 333 найменування на 38 сторінках.