ПРОТИСТОЯННЯ В КОЛАХ УКРАЇНСЬКОЇ МІЖВОЄННОЇ ЕМІГРАЦІЇ: ДВА ПОЛЮСИ БАЧЕННЯ СПРАВИ ЗБЕРЕЖЕННЯ НАЦІОНАЛЬНИХ ПАМ’ЯТОК

Kahamlyk, S. (2021). CONFRONTATION IN THE CIRCLES OF UKRAINIAN INTERWAR EMIGRATION: TWO VISIONS OF PRESERVATION OF THE NATIONAL MONUMENTS. Almanac of Ukrainian Studies(28), 61–67. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2021.28.10

Метою статті є аналіз специфіки архівно-музейної діяльності українських емігрантів 20-х – 30-х років ХХ ст. та з'ясування сутності і причин розходження їхніх поглядів на справу збереження української архівної спадщини. Феномен української міжвоєнної еміграції склав унікальне явище в українській історії та культурі з огляду на важливість її функціонування в усіх сферах – державній, політичній, культурній. Характеризуючи умови та специфіку діяльності представників другої хвилі української еміграції, варто зазначити, що її ускладнювали матеріальні нестатки та брак консолідованої єдності, що обумовило протистояння окремих груп у вирішенні різних проблем еміграційного повсякдення. У статті на підставі аналізу опублікованих та неактуалізованих архівних матеріалів досягнуто висновку, що в колах української міжвоєнної еміграції не було єдиного бачення на справу охорони національних пам'яток, що викликало протистояння між її окремими угрупованнями. Причини конфлікту значною мірою крилися в партійній належності конфліктуючих сторін (петлюрівців, яких представляв Державний центр УНР в екзилі і українських есерів) крізь призму якої розглядалася справа збереження українських пам‟яток. Партійні інтереси були поставлені вище загальнонаціональних, наслідком чого стало брак порозуміння і втрата єдності українських патріотичних сил. Негативним наслідком політичної конфронтації стала розпорошеність української архівної спадщини: одна її частина, вивезена М. Обідним до Праги, зберігалася в УНМА; інша частина матеріалів урядового характеру була вивезена А. Лівицьким до Варшави, ще одна група документів опинилась у Парижі після переїзду туди Голови Директорії С. Петлюри та В. Прокоповича.