Соціально-психологічні виміри російсько-української війни: культурна пам’ять, національна образа та циклічне насилля

Додонов, Р. (2025). Соціально-психологічні виміри російсько-української війни: культурна пам’ять, національна образа та циклічне насилля. Українознавчий альманах, (36), 59–66. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2025.36.7

Стаття присвячена аналізу культурно-історичних та соціально-психологічні фактори, що призвели до російсько-української війни. На підставі концепції циклічного насильства розкривається роль культурної пам‘яті в обґрунтуванні «національної образи». Простежується динаміка уявлень сутності культурної пам‘яті та змісту війн пам‘ятей в сучасних російсько-українських відносинах. Українознавчий підхід до проблеми граничного загострення російсько-українських відносин передбачає розгляд подій після 24 лютого 2022 року лише як чергового епізоду більш тривалого історичного протистояння України експансіоністським прагненням росіян асимілювати українців як націю. Іншими епізодами цієї віковічної боротьби є рейди ОУН-УПА, визвольні змагання українського народу 1917–1921 років, зокрема проголошення УНР, Крути, Українська держава Скоропадського, Директорія, а ще раніше – Емський указ, Валуєвський циркуляр, зруйнування Січі, Батурин і Чигирин, Руїна, коли російський царат порушив умови Переяславської угоди і розпочав асиміляцію українців. Щоразу, коли протистояння переходить у «гарячу фазу», культурна пам‘ять українців реанімує образи національних героїв минувшини. Зміст культурної пам‘яті, психічні травми попередніх війн, зокрема Другої світової, національний ресентимент росіян підживлюють рецидиви насильства, що підпорядковується циклічним закономірностям. Ірраціональне поєднання картин різних історичних періодів, спрямованих на демонізацію українських воїнів, маскує справжні мотиви росіян. Псевдообраза на Україну, що начебто зрадила пам‘ять дідів, які віддали своє життя за свободу і незалежність радянської Батьківщини, багато в чому сконструйована путінською пропагандою і насправді не віддзеркалює життєво значущих і актуальних потреб громадян ХХІ ст. Проте вона виконує важливу мобілізаційну функцію і здатна швидко викликати у «розігрітому» соціумі священний гнів.