Наука і релігія в католицькій доктрині: коадаптивні тенденції

Стадник, М. (2021). Наука і релігія в католицькій доктрині: коадаптивні тенденції. Софія. Гуманітарно-релігієзнавчий вісник, 1(17), 18–21. https://doi.org/10.17721/sophia.2021.17.3

Розкрито теоретичні підходи щодо коадаптації науки і релігії в католицизмі та показано метафізичне обґрунтування існування надприродного. В основі різнопланових аргументів на захист ідеї творення залишаються посилання на обмеженість та історичну нерозвиненість людської практики, свідчення про наявність неконтрольованих, майже неосвоєних, а тому незрозумілих явищ природи, суспільства й людської психіки.Характерною особливістю теологічного пізнання є не системність, а стихійність, у їхный основі лежить раціональне обґрунтування ірраціонального. Процес пізнання для католицьких теологів передбачає домінування віри і безмовність розуму. Подібне розуміння процесу пізнання та ролі науки із плином історичного часу змінювалося. Під впливом зростаючої ролі науки теологи стали в окремих питаннях не тільки привертати увагу до можливого суміщення релігії з науковим пізнанням, але і доводити благотворний вплив релігії на науку. У католицькому розумінні це вказує на провідну роль релігії у виникненні науки. Завданням теології є пізнання надприродного шляхом навіювання, переконання людей у його реальності. Наукове пізнання прагне до об'єктивної значущості і максимальної точності, виключаючи все особистісне і суб'єктивне. Католицька доктрина творення визнає не тільки суб'єктивізм, але теологічну віру, внутрішні переживання зводить до рангу критеріїв істини. Порівняльний аналіз наукового та теологічного пізнання свідчить, що їхні мета, способи та критерії знань за своєю суттю протилежні.