Наукова реконструкція язичницького календаря на матеріалі вірувань поліщуків: весняний цикл

Лозко, Г. (2025). Наукова реконструкція язичницького календаря на матеріалі вірувань поліщуків: весняний цикл. Українознавчий альманах, (36), 93–100. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2025.36.12

Запропоновано новий рівень осмислення та етнокультурних інтерпретацій багатого емпіричного матеріалу з етнокультури поліщуків, надбаного кількома поколіннями українських дослідників. Здійснено аналіз, синтез та реконструкцію язичницького святкового календаря весняного циклу. Реставрація духовно-культурних основ календаря спирається на народне уявлення про істинність, за яким «істинним є лише первісне значення слова, явища, обряду…». Дотримуючись цієї стратегії дослідження, автор віддає пріоритет саме автентичним явищам духовної культури Полісся перед іншими осучасненими (популістськими) формами їх інтерпретації та поширення. Реконструкція народного календаря вперше спирається на наукове дослідження української астрономічної школи (Новоліття), а також узгодження весняних свят з природним настанням Великодня (весняного рівнодення) та цілого комплексу обрядів культу предків (Проводи, Русалії). Звернуто увагу на визначення дати весняного рівнодення за місцевим часом, що при відновленні календаря має важливе значення, оскільки воно може суттєво (на 2–5 днів) відрізнятися від «всесвітнього часу» (середнього арифметичного по земній кулі). Розглянуто систему поминальних весняних свят та їх символіки, уявлень про птахів, як посередників між світами живих людей і Вирієм, у якому перебувають душі предків, висловлено припущення про існування в Русі віри в реінкарнацію душі. Результати дослідження можуть бути використані в подальших наукових розробках, у викладанні спецкурсів з народної духовної культури студентам і аспірантам-українознавцям, у відтворенні духовних і обрядових практик предків у сільських і міських громадах, молодіжних гуртах, громадах рідновірів, етнофестивалях, туристичних маршрутах, у відновленні традицій народними майстрами, відбудові сакральних об‘єктів, що спиратиметься переважно на локальні групи автохтонного населення, тобто на самих поліщуків. Відновлення локальної культури Полісся має загальнонаціональне значення та є справою державної ваги.