КОНЦЕПЦІЯ «ГОМО СОВЄТІКУС» О.О. ЗІНОВ'ЄВА ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА Z-ІДЕОЛОГІЇ

MOTENKO, Y., SHYSHKINA, Y. (2022). CONCEPT OF "HOMO SOVETICUS" BY O.O. ZINOVIEV AS A COMPONENT OF Z-IDEOLOGY. Українознавчий альманах(30), 102–107. https://doi.org/10.17721/2520-2626/2022.30.14

Стаття розкриває особливості використання в світовому медіа-просторі Російською Федерацією концепції «гомосовєтікус» філософа і соціолога О. О. Зінов'єва (1926–2006 рр.) як інструменту інформаційної війни. Актуальність проблеми зумовлена нагальною необхідністю для держави і суспільства України інтенсифікувати пошуки ефективних засобів протидії впливу соціально-деструктивних технологій країни-агресора. Автори розглядають літературну творчість О. О. Зінов'єва як одне з джерел формування так званої Z-ідеології, тобто комплексу ідей, уявлень і переконань спрямованих на обґрунтування доцільності реалізації Росією євразійської геополітичної концепції у міжнародних відносинах і легітимізацію її збройної експансії у Східній і Західній Європі. У статті проаналізовано зміст романів О. О. Зінов'єва «Гомосовєтікус» (1982 р.) і «Пара беллум»(1982 р.). На думку авторів дослідження, слід абстрагуватися від усталеного у літературній критиці уявлення про сатиричний жанр цих творів і, натомість, сконцентрувати увагу на практичному аспекті рекомендацій автора, щодо методів виховання та інформаційно-психологічного впливу на масову свідомість потенційного мобілізаційного ресурсу держави-агресора.О. О. Зінов'євим досить чітко і послідовно описано процес формування переконань і моральних пріоритетів радянської «надлюдини», яка має знищити західноєвропейську цивілізацію. Головними методами виховання «гомосовєтікуса» є формування у його свідомості аномальної ієрархії цінностей, де найважливішими якостями індивіда є агресивність, жорстокість, недовіра до оточуючих, байдужість до родини, пристосуванство, визнання пріоритетності інтересів держави. Очевидна неповноцінність такої особи має компенсуватися її здатністю швидко адаптуватися до екстремальних умов майбутньої великої континентальної війни, невибагливістю у побуті, умінням будувати стосунки з представниками інших націй з максимальною вигодою для себе. У статті стверджується, що вже в першій половині 1980-х рр. О. О. Зінов'євим було описано окремі елементи «гібридної війни», які згодом були застосовані Російською Федерацією протягом 2014–2022 рр. проти України і держав Європейського Союзу. Автори дослідження вважають, що запропоновані ними висновки мають переконати наукову і широку громадськість України у необхідності об'єктивного переосмислення російської літературної спадщини, у тому числі і праць представників так званої «третьої хвилі» російської еміграції з СРСР (1960-і-поч.1990-х рр.),які, часто внаслідок масової інерції політичного світосприйняття, користуються іміджем борців з тоталітаризмом.