Звільнення прокурорів під час атестації: визначення підстав

Стефанчук, М. М. (2021). Звільнення прокурорів під час атестації: визначення підстав. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 4(119), 97–101. https:doi.org/10.17721/1728-2195/2021/4.119-19

Висвітлено проблемні аспекти практичної реалізації положень законодавства, яким регламентовано процедуру звільнення прокурорів із посади під час атестації, у частині визначення підстав для такого звільнення. Метою наукової статті визначено виявлення проблемних аспектів законодавчої регламентації підстав для звільнення прокурорів під час атестації, судової практики застосування цього законодавства та формулювання пропозицій щодо їхнього врегулювання. Установлено, що сучасний етап реформування прокуратури в Україні втілено у першочергових заходах із реформування органів прокуратури, які безпосередньо торкнулися таких гарантій незалежності прокурора, як особливий порядок його призначення на посаду та звільнення з посади. Констатовано, що недоліки законодавства у частині закріплення процедури атестації прокурорів сформували поширену практику оскарження результатів проведеної атестації в суді звільненими прокурорами. Проаналізовано судову практику у сфері вирішення спорів щодо звільнення прокурорів під час атестації, яка свідчить про відсутність єдиної та одноманітної позиції судів при вирішенні цієї категорії справ. Аргументовано, що відсутність єдиної та одноманітної судової практики вирішення спорів щодо звільнення прокурорів під час атестації є свідченням невідповідності законодавства, яким регламентовано особливості звільнення прокурорів із посад під час атестації, принципу правової визначеності, як одному з елементів верховенства права, за змістом якого юридичні норми мають бути чіткими і точними, забезпечувати стан їхнього однакового застосування й виключати необмеженість їхнього трактування у правозастосовній практиці. Запропоновано для обґрунтованого визначення підстав для звільнення прокурорів під час атестації застосовувати способи тлумачення відповідних правових норм з урахуванням вимог принципу правової визначеності та критерію "якість закону", як складової принципу верховенства права та гарантії застосування судом найбільш сприятливого для особи способу тлумачення закону.