Диференціація омонімів у споріднених слов’янських мовах

Ткаченко, А. (2024). Диференціація омонімів у споріднених слов’янських мовах. Київські полоністичні студії, 40, 571–584. https://doi.org/10.17721/psk.2024.40.571-584

Класифікація омонімів займає важливе місце у дослідженні явища омонімії будь-якої мови. Про це свідчить велика кількість робіт, присвячених омонімії, в яких автори пропонують той чи інший підхід до виділення типів омонімів. Лексико-семантичне структурування омонімів спирається, з одного боку, на традиційний поділ їх на повні, коли значення багатозначного чи однозначного слова не співпадає, чи часткові, коли відмінності виражаються, враховуючи спільні елементи семантичної структури лексичних одиниць, але такий поділ не вичерпує усього комплексу системно-структурних характеристик досліджуваних одиниць.
Тема українсько-чесько-польської міжмовної омонімії актуальна як з теоретичного, так і з практичного погляду. З теоретичної точки зору досить цікавим здається саме визначення поняття міжмовної омонімії, тобто “ідентичного” звучання слів, що належать різним мовам, встановлення відповідностей, що давали б змогу визнати дві подібні за звучанням лексичні одиниці за міжмовні омоніми. Щодо практичного погляду, слід зауважити, що “підступні друзі перекладача” спричиняють безліч помилок під час спілкування чи перекладу. Деякі помилки виникають з різниць у значенні, інші лише стилістичні.
На сьогоднішні існує необхідність дослідження лексико-семантичних та функціонально-стилістичних розбіжностей між близькоспорідненими мовами, а саме між українською, чеською, польською мовами, які за планом вираження є повністю або частково тотожними. Визначити ступінь семантичної віддаленості або спорідненості у міжмовних омонімах вищевказаних мов є важливим для запобігання в подальшому небажаних помилок при перекладі. Отже, актуальність дослідження визначається потребою більш чіткої класифікації та більш повним аналізомособливостей функціонування міжмовних омонімів (на матеріалі української, чеської, польської мов).
Незважаючи на велику кількість досліджень міжмовної омонімії, у сучасному мовознавстві ще досконально не вивчені причини та результати виникнення нових значень слів. Обрана тема належить до широкого кола найважливіших сучасних мовознавчих питань, що стосуються проблем лінгво-культурної комунікації, розвитку мови та її сучасного стану, лексичної семантики тощо.
Наукову розвідку присвячено комплексній структурно-семантичній характеристиці чесько-польсько-української міжмовної омонімії.