СПЕЦИФІКА АВТОКЕФАЛЬНИХ РУХІВ В УКРАЇНІ ТА ПОЛЬЩІ В ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ ХХ СТОЛІТТЯ: ПОРІВНЯЛЬНО-РЕЛІГІЄЗНАВЧИЙ АНАЛІЗ

NETETSKA, E., ZAPOROZHETS, V. (2025). THE SPECIFICS OF AUTOCEPHALOUS MOVEMENTS IN UKRAINE AND POLAND IN THE FIRST QUARTER OF THE 20TH CENTURY: A COMPARATIVE-RELIGIOUS ANALYSIS. SOPHIA. Human and Religious Studies Bulletin, 24(2), 20–25. https://doi.org/10.17721/sophia.2024.24.4

В с т у п . Досліджено специфіку автокефальних рухів в Україні та Польщіву першій чверті ХХ століття через компаративно- релігієзнавчий аналіз, зокрема роль Вселенського патріархату в процесах визнання церковної незалежності. Актуальність теми обумовлена необхідністю осмислення історичного досвіду релігійних трансформацій у постімперський період, що є важливим для розуміння сучасних тенденцій розвитку релігійної автономії в умовах політичної нестабільності.
М е т о д и . Використано компаративний і міждисциплінарний підходи в поєднанні з історичним аналізом, соціологічні дослідження та релігієзнавчий дискурс. Продемонстровано важливість автокефальних рухів як інструментів консолідації національної ідентичності, подолання імперської спадщини та формування нових політичних і релігійних реалій. Висновки дослідження є цінними для сучасної релігієзнавчої науки, зокрема в контексті аналізу сучасних викликів, пов'язаних із церковною автономією.






Р е з у л ь т а т и . Акцентовано взаємозв'язок між релігійною автокефалією та національними визвольними рухами. Проаналізовано вплив політичних, соціальних і релігійних факторів на формування автокефальних церков у контексті боротьби за незалежність. Зокрема, показано, що в Україні автокефалія Православної церкви була пов'язана із національним відродженням та прагненням подолати імперський вплив Російської православної церкви, тоді як у Польщі цей процес був зумовлений прагненням держави інтегрувати православні громади в національну систему через підтримку автокефалії Польської православної автокефальної церкви.
В и с н о в к и . Окрему увагу приділено ролі Вселенського патріархату у визнанні автокефалії Польської православної церкви в 1924 році, що підкреслює його значення як ключового арбітра в питаннях церковної незалежності. Також зазначено, що відсутність підтримки Константинополя для УАПЦ першої формації створила перешкоди для міжнародного визнання і ускладнила її становлення.