НАЦІОНАЛЬНЕ ТА МІЖДЕРЖАВНЕ УСИНОВЛЕННЯ (УДОЧЕРІННЯ):РЕГЛАМЕНТАЦІЯ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ

Радченко, Л. (2023). NATIONAL AND INTERCOUNTRY ADOPTION: REGULATION IN THE CONDITIONS OF MARTIAL LAW. Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки, 126(2), 81–86. https://doi.org/10.17721/1728-2195/2023/2.126-10

Вступ. Статтю присвячено розгляду особливостей законодавчого регулювання відносин усиновлення (удочеріння) в умовах дії воєнного стану в Україні, характеристиці умов й обмежень щодо усиновлення дітей, зокрема й тих, які перебувають за межами України, як громадянами України, так й іноземцями, дослідженню нормативних засад усиновлення (удочеріння) (надалі – усиновлення) в Україні та практики застосування цього інституту в умовах воєнного стану, формулюванню висновків і пропозицій з удосконалення національної системи правового регулювання відносин щодо усиновлення, захисту прав й інтересів дітей.
Методи. У процесі характеристики нормативного регулювання відносин з усиновлення в умовах воєнного стану використані загальнофілософські та спеціальні юридичні методи дослідження соціальних закономірностей, правових явищ і юридичних категорій.
Результати. У статті зазначено, що нині процедура усиновлення в Україні загалом залишається незмінною. Водночас у теперішніх складних умовах державою було спрощено ведення обліку, а також підвищено рівень інформаційного забезпечення процесу усиновлення. Наголошено, що в умовах воєнного стану неможливо забезпечити якісну перевірку документів іноземних громадян, які виявили бажання усиновити дитину, тому з моменту запровадження воєнного стану в Україні діяльність із міждержавного усиновлення фактично була призупинена. Ситуація щодо усиновлення залишалася невизначеною до 1 червня 2023 р., коли було регламентовано процедуру усиновлення дітей, які перебувають за межами України, громадянами України. Також було встановлено загальну заборону на провадження діяльності з усиновлення дітей громадянами України, які тимчасово або постійно проживають (перебувають) за межами України, й іноземцями.
Висновки. Якщо стосовно іноземців закріплення подібних обмежень є цілком закономірним і відображає національну спрямованість соціальної політики держави, що зацікавлена у вихованні дітей насамперед громадянами України, то закріплення таких обмежень для громадян України, які перебувають за кордоном, навряд чи є виправданим, з огляду на недискримінаційні засади регламентації суспільних відносин у правовій та демократичній державі, та може бути пояснене лише певними складнощами у проведенні самої процедури усиновлення.