Cтановлення екскурсійної діяльності в чоловічих гімназіях модерної доби в контексті повсякдення

Калінін, І. (2025). Cтановлення екскурсійної діяльності в чоловічих гімназіях модерної доби в контексті повсякдення. Етнічна історія народів Європи, (75), 64–75. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.75.09

У статті на основі архівних матеріалів та спеціальної історичної літератури досліджується закладання основ, розвиток, становлення та державного регулювання екскурсійної діяльності в чоловічих гімназіях України та м. Києва кінця ХІХ – початку ХХ ст., в контексті їхнього повсякдення. Дослідження спирається на принципи історизму, науковості й авторської об’єктивності, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення, порівняння) та спеціально-історичних (історико-типологічний, історико-системний) методів. З метою поглиблення та покращення шкільної освіти можна ще виділити мікроісторичний метод. Дану тематику досліджувала невелика кількість авторів. У імперський період роль гімназійних екскурсій високо оцінювали видатні тогочасні педагоги та історики С. Русова та М. Сумцов. С. Русова наголошувала, що шкільні екскурсії справді є найкращим способом пізнати свій рідний край. Досвід проведення екскурсій, теоретичні положення та численні практичні поради висвітлювали у своїх публікаціях, посібниках та настановах В. Петр, Н. Акінфеєв, І. Арєпьев, І. Гревс, Н. Баженов, В. Бітнер, М. Стельмашенко та інші. А. Ільїн у своїй праці «Учнівські екскурсії та їх значення» наголошував на важливій ролі кваліфікованого керівника (екскурсовода), з яким екскурсанти «одержать значно більше знань з природознавства, ніж під час навчання у класі». «Супутнику екскурсанта» Н. Бітнера та методичний посібник Н. Баженова містять не лише теоретичні положення, але й численні практичні поради, зазначали необхідність завчасного вивчення місцевості проведення заходу як керівниками, так і учасниками екскурсії, приділяли увагу на необхідність медичного забезпечення екскурсії, алгоритм підготовки екскурсій, визначення вартості, а також затвердження їх на педагогічній раді. Ентузіаст екскурсійної справи викладач Катеринославської гімназії Н. Акінфєєв свій досвід узагальнив у посібнику, виданому в 1914 р., підкреслював відмінність екскурсій від прогулянок, «перші носять освітній характер, другі більше розважальний характер». Він запропонував поділ екскурсій на близькі – протягом 2‒3 годин біля місця навчання та проживання, та далекі – поїздки по країні чи за кордон тривалістю кілька днів або навіть тижнів. Залежно від мети він пропонував поділяти екскурсії на загальноознайомчі та зі спеціальною метою огляду окремого об’єкту, вивчення ремесла тощо. Н. Акінфєєв наполягав, що екскурсії мають проводитися протягом всього навчального року, «заміняючи класне викладання бесідою серед живої природи». Пізніше питання екскурсійної справи були предметом вивчення Г. Долженко, Б. Ємельянова тощо. Історію та теорію екскурсійної справи в нашій державі, її сучасний стан вивчали Л. Войтович, В. Зінченко, О. Костюкова, М. Косило, О. Попов, В. Редіна, О. Романенко, В. Федорченко, М. Черезова та інші. Однак питання зародження екскурсійної справи в чоловічих гімназіях на межі ХIХ–ХХ ст. не отримало належного висвітлення.