НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЮДЖЕТУ УЧАСТІ В УКРАЇНІ: ПОГЛИБЛЕНИЙ АНАЛІЗ ТА ПРОПОЗИЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ
Тип публікації :
Стаття
Дата випуску :
31 січня 2025 р.
Автор(и) :
РЕДЧИЦЬ, Ірина
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Том :
20
Випуск :
2
ISSN :
2616-9193
Початкова сторінка :
63
Кінцева сторінка :
69
Цитування :
[APA 7] ДЯЧЕНКО, С., & РЕДЧИЦЬ, І. (2025). НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЮДЖЕТУ УЧАСТІ В УКРАЇНІ: ПОГЛИБЛЕНИЙ АНАЛІЗ ТА ПРОПОЗИЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Public Administration, 20(2), 63–69. https://doi.org/10.17721/2616-9193.2024/20-10/12
[ДСТУ] ДЯЧЕНКО С., РЕДЧИЦЬ І. НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ БЮДЖЕТУ УЧАСТІ В УКРАЇНІ: ПОГЛИБЛЕНИЙ АНАЛІЗ ТА ПРОПОЗИЦІЇ З УДОСКОНАЛЕННЯ. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Public Administration. 2025. Т. 20, № 2. С. 63—69. DOI: 10.17721/2616-9193.2024/20-10/12 (дата звернення: 25.07.2026).
Вступ . Наголошено, що бюджет участі є інноваційним інструментом громадського залучення, що сприяє демократизації управління місцевими фінансами, тому в Україні цей механізм розглядається як важливий елемент зміцнення місцевої демократії та прозорості у процесі прийняття рішень. Проте, попри позитивні тенденції, розвиток бюджету участі залишається обмеженим через фрагментарність нормативно-правової бази, відсутність системності в його впровадженні та низький рівень громадської обізнаності. Представлено аналіз чинної нормативно-правової бази бюджету участі в Україні, виявлено ключові проблеми та запропоновано шляхи їх розв'язання, ураховуючи міжнародний досвід.
Методи . Дослідження здійснено за допомогою якісного та кількісного аналізу нормативно-правових актів, що регулюють партиципаторне бюджетування в Україні. Для порівняння було використано кейс-метод, зокрема аналіз моделей партиципаторного бюджетування у Бразилії, Польщі та інших країнах. Оцінка сильних і слабких сторін регулювання базувалася на експертному опитуванні представників органів місцевого самоврядування, громадських організацій та дослідників. Важливим інструментом дослідження стало вивчення літератури, міжнародних рекомендацій та звітів щодо реалізації бюджетів участі.
Результати . Аналіз показав, що в Україні відсутній спеціальний профільний закон, який регулював би процес партиципаторного бюджетування. Натомість функціонують різні підзаконні нормативно-правові акти, що спричиняють неоднорідність практик у різних регіонах. Міжнародний досвід демонструє, що успішні системи партиципаторного бюджетування базуються на чітких законодавчих нормах та активному залученні громадськості. Серед сильних сторін чинної системи в Україні можна виокремити ініціативність на місцевому рівні, тоді як серед слабких – брак системного підходу та невизначеність відповідальності за реалізацію проєктів.
Висновки . Доведено, що для ефективного впровадження партиципаторного бюджетування в Україні необхідно ухвалити окремий закон, який чітко регламентував би права та обов'язки всіх зацікавлених сторін. Аргументовано, що важливим є також підвищення обізнаності громадян та використання цифрових технологій для забезпечення прозорості й залученості. Обґрунтовано, що використання найкращих практик міжнародного досвіду дозволить Україні побудувати стійку та інклюзивну систему партиципаторного бюджетування.
Методи . Дослідження здійснено за допомогою якісного та кількісного аналізу нормативно-правових актів, що регулюють партиципаторне бюджетування в Україні. Для порівняння було використано кейс-метод, зокрема аналіз моделей партиципаторного бюджетування у Бразилії, Польщі та інших країнах. Оцінка сильних і слабких сторін регулювання базувалася на експертному опитуванні представників органів місцевого самоврядування, громадських організацій та дослідників. Важливим інструментом дослідження стало вивчення літератури, міжнародних рекомендацій та звітів щодо реалізації бюджетів участі.
Результати . Аналіз показав, що в Україні відсутній спеціальний профільний закон, який регулював би процес партиципаторного бюджетування. Натомість функціонують різні підзаконні нормативно-правові акти, що спричиняють неоднорідність практик у різних регіонах. Міжнародний досвід демонструє, що успішні системи партиципаторного бюджетування базуються на чітких законодавчих нормах та активному залученні громадськості. Серед сильних сторін чинної системи в Україні можна виокремити ініціативність на місцевому рівні, тоді як серед слабких – брак системного підходу та невизначеність відповідальності за реалізацію проєктів.
Висновки . Доведено, що для ефективного впровадження партиципаторного бюджетування в Україні необхідно ухвалити окремий закон, який чітко регламентував би права та обов'язки всіх зацікавлених сторін. Аргументовано, що важливим є також підвищення обізнаності громадян та використання цифрових технологій для забезпечення прозорості й залученості. Обґрунтовано, що використання найкращих практик міжнародного досвіду дозволить Україні побудувати стійку та інклюзивну систему партиципаторного бюджетування.
Ключові слова :
participatory budgeting participatory budget local finance management regulatory and legal regulation democratic governance public participation local governments international experience decentralization digitalization transparency accountability partnership партиципаторне бюджетування бюджет участі управління місцевими фінансами нормативноправове регулювання демократичне врядування громадська участь органи місцевого самоврядування міжнародний досвід децентралізація цифровізація прозорість підзвітність партнерство
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
313.07 KB
Контрольна сума :
(MD5):9815557fc5d12a650b1c6183d3204f8b
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution 4.0 International