Аваро-римське протистояння за Сингідун 597 року

Лагодич, В. (2025). Аваро-римське протистояння за Сингідун 597 року. Етнічна історія народів Європи, (77), 7–12. https://doi.org/10.17721/2518-1270.2025.77.01

Характерним для дипломатії азійських кочовиків аварів, які мігрували до регіону Центрально-Східної Європи після 557 р., було здійснення системних виправ на терени Балканських провінцій Римської імперії задля отримання грошових виплат. У свою чергу, протягом 60–80-х років VI ст. основний вектор мілітарної потуги Імперії був зміщений на фронтир із Персією Сасанідів. Як наслідок, оборона Константинополя супроти кочовиків ґрунтувалася на укріплених твердинях Фракійського діоцезу, зокрема провінції Мезія І (лат. Moesia Primae). Одним із населених пунктів провінції, який системно зазнавав нападів кочовиків, був Сингідун (лат. Singidunum, суч. Белград, Сербія). Через географічне розташування, Сингідун був стратегічно важливим для обидвох сторін конфлікту. Його утримання дозволяло контролювати переміщення сил через річки Сава та Дунай. На значення Сингідуна у оборонній системі Імперії вказує політика автократорів Юстиніана І (527–565) та Маврикія (582–602) задля відновлення та розбудови фортифікацій міста. Наприкінці VI ст. авари підходили до мур Сингідуна принаймні чотири рази: у 581 р., 583 р., 589 р. та 597 р. Прецедент боротьби за Сингідун 597 р. у цьому контексті є особливо примітним. Почавшись, як спроба аварів та склавинів виявити оборонний потенціал римлян, вона постала повномірним, хоч і нетривалим, зіткненням сторін. Перемога римлян під Сингідуном дозволила очільнику регіонального угрупування Константинополя, військовому магістру Фракії (лат. magister militum per Thracias) Пріску здійснити похід у стан аварів, переправившись через Дунай у 599 р.