Український психологічний журнал. № 1 (21)

У статті представлено аналіз результатів дослідження соціальної ідентичності вимушених мігрантів з України. Теоретичний аналіз показав, що соціальна ідентичність розглядається як складне, комплексне явище та є внутрішньою динамічною структурою особистості, що з’являється та функціонує на основі відчуття власної належності до певних соціальних категорій. Дослідження українських вимушених мігрантів виявило, що для опису себе досліджувані вказують сімейні, навчально-професійні ролі, групову приналежність, місцеву ідентичність, а також ознаки комунікативної, діяльнісної та рефлексивної ідентичності. Відсутність перспективної ідентичності та тенденція суттєвого переважання соціальних ролей порівняно із індивідуальними свідчить про виражену тенденцію до самозахисту, про страх саморозкриття, недостатню впевненість. Домінуючою стратегією акультурації виявилась інтеграція. Водночас, досліджувані мають низький рівень задоволеності життям. Вибірка поділялась на адаптованих і неадаптованих осіб. Адаптовані особи вказують переважно свої сімейні, навчально-професійні ролі, групову приналежність; вони відчувають фізичну та соціальну безпеку, позитивніше ставляться до оточуючих, відчувають приналежність до нового суспільства, готові до співпраці з ним та використовують стратегію інтеграції. Неадаптовані особи при описі себе використовують ознаки, які відображають їхні інтереси, захоплення, компетенції і здатності до діяльності; вони значуще більше переживають внутрішню дисгармонію, що доповнюється неможливістю досягти очікувань, пов’язаних із соціальною або професійною позицією, заниженою самооцінкою, відчуттям безперспективності, безпорадності перед життєвими труднощами та використовують стратегію маргіналізації. Спільною тенденцією для досліджуваних двох груп є зв’язок ситуативної ідентичності з низькою вираженістю малоадаптивних стратегій акультурації, таких як сегрегація та маргіналізація.