Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. Вип. 2 (38)

Вступ. До розгляду залучено референції на фреску "Святий Георгій і принцеса", мантуанський фресковий цикл "Турнір" і картину "Видіння святого Євстафія" у повісті Джона Фаулза "Вежа з чорного дерева". Твори Пізанелло розглядаються в контексті інтернаціональної готики. Мета дослідження – аналіз форм і функцій алюзій до живопису Пізанелло в наративі повісті і розкриття їхньої семантики. Методи. Дослідження базується на комбінованому підході, який поєднує елементи історико-культурного, інтермедіального, інтертекстуального, компаративного методів, із залученням підходів до аналізу часу й простору, елементів наратологічного, рецептивно-естетичного, міфопоетичного, семантичного, стилістичного, контекстуального та текстуального аналізу. Результати. Фрески Пізанелло відбивають характерне для інтернаціональної готики відродження лицарських цінностей і ритуалів та актуалізацію середньовічних лицарських романів. Наративний характер фресок сприяє їх органічній інтеграції до літературного тексту: веронська маркує кульмінаційний момент сюжету, розкриває самоосмислення Девіда Уїльямса і його нездатність прийняти зміни; мантуанський цикл, з його "літературною" темпоральністю, є тлом, на якому розгортається конфлікт між життєвими та естетичними позиціями героїв-художників. Фаулз імітує техніку італійських фрескістів XIV–XV ст., яка передбачає наявність синопії; у "Вежі з чорного дерева" її роль виконують алюзії на мотиви артуріани, на яких побудовані й мантуанські фрески, це сплавляє воєдино її візуальний та текстуальний складники. Картина "Видіння святого Євстафія", повʼязана з романом випробування й віри, у поєднанні з епіграфом з "Івейна" Кретьєна де Труа формує дискурс важкого шляху до значущої цілі. Висновки. Алюзії до творів Пізанелло виконують різні функції, головна – осмислення стану сучасного Фаулзу мистецтва і шляхів уникнення кризи, до якої воно рухається. Осінній світ Коміне розглянуто крізь призму метафори "осінь середньовіччя", яка виявляє звʼязок між сучасним станом мистецтва та інтернаціональною готикою. Мистецтво Пізанелло в контексті повісті також має сенс традиції, яка дає силу живопису Бреслі.