Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Літературознавство. Мовознавство. Фольклористика. Вип. 2 (38)

Вступ. Розглядається роман Кадзуо Ішіґуро "Клара і Сонце" (Klara and the Sun, 2021) у контексті технологічних новацій і пов'язаних із ними ймовірних (або уявлюваних) ризиків для окремої людини / суспільства. Давні ідеї про покращення організму людини, її фізичних та когнітивних здібностей у ХХІ ст. покладаються на здобутки біохімії, зокрема генної інженерії (про це автор розмірковує у романі 2005 р. "Не відпускай мене") або доповнюються інформаційними ресурсами ШІ (у "творі-супутнику" "Клара і Сонце", за визначенням самого автора). Актуальність дослідження зумовлена потребою концептуалізації літературно-художнього моделювання взаємодії людини–машини крізь призму сучасних світоглядних парадигм. Мета наукової розвідки полягає в оприявненні варіацій міжвидової взаємодії людини та людиноподібної соціальної роботки зі ШІ, визначенні поетикальних засобів її втілення в імажінативному експерименті британського письменника. Методи. У дослідженні використано низку методів літературознавства: рецептивно-естетичний, наратологічний, компаративний, біографічний. Важливими для аналізу є окремі ідеї і термінологічний апарат постгуманізму. Результати. Встановлено, що проблемно-тематичний кластер роману "Клара і Сонце", який покликаний оприявнити моделі взаємодії людини та людиноподібної соціальної роботки, органічно поєднується з універсаліями художнього світу письменника й характерною для його творів психологічною напругою. Окреслено значення літературної традиції у моделюванні взаємовпливів. Визначено специфіку оповідних стратегій як інструменту проблематизації якості взаємодії (ретроспективна Я-оповідь ненадійного автодієгетичного наратора, фокалізація, використання еліпсиcу, смислова багатозначність розв'язки роману тощо). Висновки. Ідеї перевизначення концепту "людина", як і антропоморфізації робота, розроблені в межах постгуманістичної думки, у романі Ішіґуро постають у суперечливості значень. З одного боку, роман сприяє подоланню негативного ставлення до роботів, aka комплекс Франкенштейна (термін А. Азімова), з іншого, застерігає щодо ймовірних деструктивних наслідків упровадження технологій генної інженерії (т. зв. lifting) та розвитку ШІ, зокрема таких, як посилення соціальної нерівності, поглиблення маргіналізації тих, хто не має доступу до технологій, безробіття, врешті зростання суспільного невдоволення і протестних настроїв. У призмі характерних ішіґурівських тем самотність постає як один із наслідків технологізації.