Дисертації | Dissertations

Сунь Цзяї. Концепт ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 035 Філологія – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Міністерство освіти і науки України. – Київ, 2026. Дисертаційна робота присвячена дослідженню структури, фреймової організації та способів репрезентації концепту ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі у 2014–2025 рр. У вступі обґрунтовано актуальність дослідження, зумовлену посиленням ролі масмедійного дискурсу в умовах російсько-української війни та зростанням когнітивно-дискурсивного потенціалу концепту ДОРОГА як ключового маркера воєнного, гуманітарного, політичного й екзистенційного досвіду сучасного українського суспільства. Визначено мету та завдання дослідження, окреслено об’єкт і предмет, описано матеріал і джерела дослідження, а також методи аналізу. Схарактеризовано наукову новизну, теоретичне й практичне значення дисертації, подано відомості про апробацію результатів дослідження та публікації за темою роботи, а також описано структуру й обсяг дисертації. У першому розділі «Теоретичні та історичні засади концептології медійного простору» розглянуто основні підходи до трактування поняття масмедійного дискурсу в сучасній лінгвістиці, окреслено історію становлення дискурс-аналізу та ключові напрями дослідження мови масмедіа. Проаналізовано співвідношення понять мова, мовлення, текст і дискурс. Систематизовано теоретичні положення лінгвоконцептології та фреймової семантики. Розкрито специфіку концепту як ментальної та дискурсивної одиниці, схарактеризовано його поняттєвий, образний і ціннісний складники. Окрему увагу приділено фреймовому підходу до аналізу концептів. Здійснено огляд вітчизняних і зарубіжних досліджень концептів ДОРОГА, ШЛЯХ, ПУТЬ. Показано, що зазначені концепти мають архетипну, символічну та аксіологічну значущість і широко функціонують у різних типах дискурсу. У другому розділі «Концепт ДОРОГА у воєнному масмедійному дискурсі України (2014–2025 рр.)» висвітлюється еволюція та багатовимірна репрезентація концепту ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі в умовах війни. У п. 2.1. проаналізовано номінативне поле концепту ДОРОГА, встановлено його багатовимірну й ієрархічно організовану структуру, що охоплює просторово-ландшафтний, суб’єктно-акціональний та екзистенційно-світоглядний рівні концептуалізації. У п. 2.2 «Дорога як національна стратегія: концепт ДОРОГА в публічних промовах Президента України В. Зеленського» доведено, що до 2022 р. образ дороги у промовах Президента функціонував переважно в контексті інфраструктурного розвитку, реформ і модернізації держави. Після початку повномасштабного вторгнення ДОРОГА набуває значення шляху боротьби, руху до перемоги, духовного та національного відродження. Риторика для зовнішньої аудиторії зосереджується на цивілізаційному виборі України та спільних цінностях із Заходом; для внутрішньої – на консолідації суспільства, підтриманні віри та моральної єдності. У центрі уваги п. 2.3 «Дороги єдності: символіка спільного простору у трансмедійних практиках (Радіодиктант національної єдності)» – семантичне наповнення концепту, його образно-ціннісні параметри та динаміка актуалізації від початку проведення диктанту до сучасного періоду. Виокремлено основні когнітивні сектори реалізації концепту та установлено, що концепт вербалізується широким спектром засобів – від топонімів до розгорнутих метафоричних структур. Доведено, що після 2022 р. у текстах домінують мотиви вимушеного переселення, руйнування інфраструктури, небезпеки, невизначеності та психологічної напруги. Образ дороги переходить із нейтрального просторового орієнтира до символу воєнного досвіду, колективної травми та стійкості. У п. 2.4 «Дороги втрати та болю: вербалізація травматичного досвіду тимчасового переміщення та біженства» проаналізовано мовну репрезентацію субконцептів ПЕРЕСЕЛЕНЕЦЬ і БІЖЕНЕЦЬ як ключових елементів ближньої периферії концепту ДОРОГА в офіційному новинному та внутрішньогруповому соцмедійому дискурсах. Показано, що в інституційному масмедійному сегменті образ переселенця постає переважно в межах адміністративно-статистичної моделі, тоді як у дискурсі самих переселенців лексема набуває функцій самоідентифікації, консолідації та вираження емоційного досвіду втрати дому й подолання стигматизації. Порівняльний аналіз демонструє, що до повномасштабного вторгнення ДОРОГА в дискурсі переселенців сприймалась переважно як засіб втечі від локальної небезпеки, тимчасовий етап з надією на повернення або новий старт, а після 2022 р. перетворюється на центральну метафору тотальної втрати, виживання та колективного досвіду національного масштабу. Натомість у дискурсі біженців ДОРОГА стає межею ідентифікаційного зламу, почуття іншості, травми та залежності від чужого простору без гарантії повернення. У п. 2.5 «Дороги спротиву та служіння: медіадискурс військових, фіксерів, волонтерів і госпітальєрів» показано, що дорога набуває багатозначності як бойова арена, гуманітарний коридор, медичний маршрут («дорога життя») та об’єкт стратегічного планування та ризику. Концепт реалізується через субфрейми «дорога як місія», «дорога як доказ», «дорога як пастка/зона ризику», «дорога як моральний вибір» та «дорога колективної пам’яті». У п. 2.6 «Тревелблоги: трансформація концепту ДОРОГА в умовах війни» продемонстровано, що до 2022 р. концепт асоціювався з подорожами, відкриттям, культурним обміном і пізнанням України, а суб’єктами руху були туристи, мандрівники, історики, місцеві мешканці; маршрути та інфраструктура демонстрували відкритість і автентичність простору. Після початку повномасштабного вторгнення концепт набуває кризової та екзистенційної семантики: центральними суб’єктами стають переселенці, біженці, військові, волонтери, активісти, технічні експерти; маршрути трансформуються у шляхи порятунку, евакуації, гуманітарної допомоги та фронтових переміщень, інфраструктура руйнується або обмежується блокпостами й тимчасовими притулками, а перешкоди руху включають обстріли, мінування та транспортні колапси. Узагальнену модель у п. 2.7 «Структура концепту ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі: узагальнена фреймова модель із часовою динамікою» розроблено з урахуванням часової динаміки та трансформації семантики. Ядро концепту вміщує незмінний компонент (переміщення, локальність, напрямок) та змінний (трансформація від лінійного шляху до складного маршруту з небезпеками, бар’єрами; поступовий перехід від безіменних просторів до маркованих; від загального напрямку до стратегічно-тактичного); на ближній периферії спостерігається розширення множини суб’єктів; інтенсифікація перешкод та динаміка модальності від можливості до обов’язку й незворотності; на дальній периферії зафіксована зміна семантичного навантаження: інфраструктурний потенціал (2000–2013 рр.); виживання, переселення (2014–2021 рр.); місія, порятунок, памʼять (2022–2025 рр.). Зауважено семантичну дзеркальність: те, якою стає дорога – таким є стан суспільства. У третьому розділі «Дорога травми та відновлення: масмедійна репрезентація досвіду спільнот, постраждалих внаслідок війни в Україні» проаналізовано концепт ДОРОГА як концепт у дискурсі суспільства неперервної травми з акцентом на відображення соціальних екзистенційних трансформації під час війни. У п. 3.1 «Дорога після фронту: концепт ДОРОГА в мовленні поранених» установлено, що концепт ДОРОГА у мовленні поранених військових охоплює реальні маршрути евакуації (ядро), процес реабілітації та адаптації до нового тіла, внутрішню роботу пам’яті та переосмислення пережитого (ближня периферія), а також пошук нової ідентичності та сенсу життя після травми (дальня периферія). У п. 3.2 «Дорога як осмислення травматичного досвіду: мовні прояви ПТСР у ветеранів» зазначено, що у ядрі концепту ДОРОГА сконцентровано відчуття безнадійної подорожі між війною і мирним життям; ближня периферія відбиває повернення агентивності у маршрутах реінтеграції та терапії; дальня периферія фіксує перетворення травми на ресурс сенсу. У п. 3.3 «Дорога жалоби: мовна репрезентація втрати в родинах загиблих» показано, що дорога постає нелінійним процесом, який охоплює ритуальні маршрути прощання та внутрішні психологічні траєкторії втрати. Виокремлено ключові слоти: шок і заперечення, гнів, провина, спогади, інтеграція в теперішнє та продовження справи загиблого. Сформовано фреймову модель концепту «дорога жалоби», у межах якої ядро охоплює гострі переживання втрати; ближня периферія репрезентує процес поступової інтеграції втрати у повсякденне життя через осмислення провини, актуалізацію спогадів, відновлення рутин та формування нових соціальних ролей; дальня периферія відображає трансформацію особистого болю у соціально значущий досвід через меморіальні практики, волонтерство та публічне свідчення. У п. 3.4 «Втрачені дороги дитинства: посттравматичне мовлення дітей і підлітків» доведено, що у дитячих наративах дорога функціонує насамперед як шлях фізичного виживання (утеча, депортація, евакуація) (ядро), водночас символізуючи втрату дому, батьків і самого дитинства (ближня периферія) та шлях подолання травми і формування нової ідентичності (дальня периферія). У п. 3.5 «Дорога/подорож як ретрит» показано, що подорожі (гірські походи та спільні виїзні практики) осмислюються як послідовність терапевтичних етапів: рух → випробування → колективна підтримка → повернення, які вербалізується метафорикою підйому, «другого дихання», оновлення. Фреймовий аналіз дозволив виокремити ядро концепту (тілесний рух, реабілітаційні практики, відчуття відновлення), ближню периферію (солідарність, ритуали спільності, колективна дейксисність) і дальню периферію (пошук сенсу, духовне відродження, мета-наратив національного поступу). У п. 3.6 «Іронія як спроба осмислення воєнно-політичного контексту: концепт ДОРОГА в мемах українського сегмента соцмереж» потрактовано іронію у мемах як ключовий механізм, який переосмислює дорогу від буденного «шляху з ямами» до потужного символу колективної витримки, стратегічної кмітливості та переможного руху вперед. У п. 3.7 «Узагальнена фреймова модель концепту ДОРОГА в суспільстві у стані травми війни (на матеріалі українського масмедійного дискурсу)» розроблена додаткова модель, яка розкриває образ дороги як багатоплановий інструмент осмислення травми війни: концепт вбирає у себе досвід межі між життям і смертю, процес лікування та відновлення тіла, змінений ритм часу й руйнування усталеної ідентичності. На ближньому колі значень проступають соціальні й терапевтичні сценарії, а дальнє коло фіксує граничні та символічні виміри – від образу втрати орієнтирів до духовних, культурних та політичних інтерпретацій. На перетині моделей обох розділів сформовано Інтегральну фреймову модель концепту ДОРОГА в сучасному українському масмедійному дискурсі (2014–2025 рр.), яка демонструє, що ДОРОГА еволюціонує від інфраструктурно-географічного простору до траєкторії виживання та порятунку; ритуальної й символічної категорії; психотерапевтичного та екзистенційного ресурсу й культурного та духовного символу стійкості. Ключові слова: дорога, концепт, масмедіа, медіалінгвістика, дискурс, наратив, мовна картина світу, концептосистема, (суб)фрейм, слот, дискурс-аналіз, прагматичний аспект, національна ідентичність, наративи травми.