Політологічний вісник. Випуск 94

У статті визначені характерні ознаки та особливості гуманітарної кризи в Україні. Встановлено, що моральні цінності та принципи в період кризи стають надважливими, оскільки негативний досвід, який переживає людина в кризовий період, змінює особистість та сенс її життя, а отже й цінності. В період потрясінь питання благодійності є особливо актуальним і потребує соціально-філософського осмислення. Проведено дослідження трансформації уявлень про благодійність в етимологічному контексті та проаналізовано історичні типи благодійності (античний, християнський та новочасний). Представлено українські традиції благодійності, витоки яких сягають доби Київської Руси та Гетьманщини, відмічено радянську добу, коли благодійність українців була вимушено пригнічена, і нова хвиля розвитку доброчинності в часи проголошеної Незалежності України.Запропоновано новітній історичний тип благодійності, який слід пов’язувати з ефективним альтруїзмом. Визначено, що цей тип благодійності є продовженням новочасного типу з новими характерними ознаками раціоналізації благодійної діяльності, використання досягнень науки, інтенсивної інституціоналізованої, анонімної, професійної філантропії, яка має на меті вирішення не лише індивідуальних та локальних суспільних проблем, а й глобальних цивілізаційних викликів. Представлено правове регулювання благодійної діяльності в Україні; проаналізовано процеси інституціоналізації благодійності.