Політологічний вісник. Випуск 94

У статті проаналізовано особливості імплементації стандартів екологічної політики Європейського Союзу в українському законодавстві та їхній вплив на діяльність суб’єктів підприємництва. Зазначено, що впровадження стандартів ЄС у сфері охорони довкілля є важливим чинником забезпечення сталого розвитку, а також необхідною умовою виходу українських товарів і послуг на ринок Європейського Союзу. З’ясовано, що водночас такі трансформації створюють як можливості, так і суттєві виклики для бізнесу в Україні, особливо для малого та середнього підприємництва. Розглянуто основні нормативні акти, інституційні механізми, переваги та виклики, пов’язані з адаптацією до європейських екологічних вимог. Запропоновано рекомендації щодо шляхів покращення процесу гармонізації стандартів з урахуванням потреб малого та середнього бізнесу.

У статті досліджується еволюція політичної комунікації як соціального феномену в контексті історичних трансформацій. Автор аналізує ключові етапи розвитку політичної комунікації – від первісних форм взаємодії до сучасних цифрових стратегій впливу на суспільну свідомість. Особливу увагу приділено становленню комунікаційних практик у Стародавній Греції та Римі, де формувалися основи риторичного мистецтва, публічного виступу та маніпулятивного впливу на аудиторію. У середньовіччі політична комунікація перебувала під контролем церковних інституцій, що зумовлювало специфіку трансляції владних меседжів через сакральні символи. Зі змінами у суспільно-політичних системах раннього модерну відбувається активне формування нових каналів передачі інформації – від гутенбергівського друку до формування перших газет. У Новий час комунікація влади з населенням стає більш системною, виникають інструменти пропаганди, маніпуляції, інституційної легітимації. У ХХ столітті політична комунікація набуває рис масовості та технологічності, а з початку ХХІ століття – інтерактивності та діджиталізації. У статті досліджено політичну комунікацію як форму управлінської взаємодії, що ґрунтується на зворотному зв’язку між суб’єктом і об’єктом впливу. Автор розглядає управління як окремий випадок комунікації, метою якої є зміна стану суспільства чи інституцій. Проаналізовано роль комунікативних законів у побудові ефективного політичного дискурсу. Особливу увагу приділено законам, що визначають динаміку спілкування: дзеркального стилю, залежності від зусиль, зростання нетерпіння аудиторії, емоційного впливу тощо. Наводяться приклади з політичної практики (Трамп, Обама, Зеленський, Міллей), що ілюструють застосування цих закономірностей. Матеріал статті може бути корисним для дослідників, студентів, політичних аналітиків та всіх, хто цікавиться еволюцією механізмів політичного впливу та роллю комунікації у формуванні владних відносин.