Український психологічний журнал. № 1 (21)

Дослідження присвячене вивченню явища інфрагуманізації в контексті російсько-української війни. Інфрагуманізація розглядається як тенденція приписувати меншою мірою вторинні (суто людські) емоції представникам аутгрупи порівняно з інгрупою. Метою роботи є розкриття ролі сприймання українцями стабільності та легітимності статусних відмінностей у прояві інфрагуманізації щодо росіян, а також узагальнення методологічних підходів до вивчення та вимірювання цього феномену. У дослідженні взяли участь 101 український психолог (83,2% жінки; середній вік 35 років). Учасникам пропонувалося оцінити ступінь вираженості первинних та вторинних емоцій у протагоністів (українських та російських психологів) у чотирьох сценаріях, що пов’язані з проведенням тренінгів для українських біженців (ситуації позитивного та негативного зворотного зв’язку від учасників тренінгу). Окремо вимірювалося сприймання стабільності політичного режиму в Росії та легітимності вторгнення РФ в Україну. Для аналізу даних використовувався багатофакторний дисперсійний аналіз та множинна лінійна регресія. Результати підтвердили наявність ефекту інфрагуманізації для негативних емоцій – учасники приписували більше негативних вторинних емоцій українським психологам порівняно з російськими. Регресійний аналіз показав, що сприймання стабільності політичного режиму в Росії негативно пов’язане з рівнем інфрагуманізації (b = -0,20, p < 0,01), тоді як сприймання легітимності вторгнення позитивно пов’язане з інфрагуманізацією (b = 0,16, p < 0,01). Це означає, що учасники, які вважали політичний режим Росії нестабільним і виправдовували вторгнення РФ в Україну, демонстрували вищий рівень інфрагуманізації росіян.