Український психологічний журнал. № 1 (21)

Стаття присвячена аналізу зв’язку між громадянською ідентичністю та життєстійкістю української студентської молоді. За результатами емпіричного дослідження авторами визначено особливості громадянської самоідентифікації, громадянської компетентності та життєстійкості студентів. Встановлено, що найбільш поширеними типами громадянської ідентичності серед досліджуваних є латентний та спільнотний, менш поширеними, але помітними – інституціально-ігровий та спільнотно-ігровий. Виявлено статистично значущі позитивні кореляції між життєстійкістю та різними аспектами громадянської компетентності, такими як відповідальність, настанови, уміння та навички, участь та знання. Визначено відмінності у проявах громадянської компетентності молоді. Показники за шкалами громадянські настанови, соціальні зв’язки та громадянська участь у студентів, що мають статус тимчасово переміщених осіб, значущо вищі порівняно зі студентами, які перебувають за постійним місцем проживання. Виявлено наявність статистично значущого зв’язку між колективістською спрямованістю та життєстійкістю молоді. Встановлено статистично значущі кореляції між показниками життєстійкості, рівня зрілості та типу громадянської ідентичності. Життєстійкість має позитивні кореляції із зрілістю громадської ідентичності, суб’єктною орієнтацією, концептуальністю, когнітивною, ціннісною та поведінковою залученістю. Визначено, що студенти з спільнотним типом громадянської ідентичності мають значно вищий рівень життєстійкості порівняно зі студентами з латентним типом громадянської ідентичності. Встановлено, що предикторами життєстійкості української студентської молоді виступають: суб’єктна орієнтація, громадянські уміння та навички, колективізм, особистісна компетентність, соціальна відповідальність, а також типи громадянської ідентичності (інституціально-ігровий, латентний, спільнотний, спільнотно-ігровий).