Інтелектуальні витоки формальної школи: рання методологія Генріха Вельфліна

Котляров, П. (2026). Intellectual Origins of The Formal School: The Early Methodology of Heinrich Wölfflin. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, 161(2). https://doi.org/10.17721/1728-2640.2025.161.5

Вступ. Статтю присвячено інтелектуальним витокам формальної школи в історії мистецтва на прикладі ранньої методології Генріха Вельфліна (1864–1945). Проаналізовано процес становлення його наукових поглядів у контексті університетських середовищ Базеля, Берліна та Мюнхена. Особливу увагу приділено впливу таких учителів, як Якоб Буркхардт, Вільгельм Дільтей та Генріх Брунн, а також значенню ранніх текстів і листів ученого. Доведено, що саме у студентські роки Вельфлін заклав підвалини своєї методології, що поєднала філософію культури, психологію сприйняття і формальний аналіз зорової форми.
Методи. У дослідженні застосовано історико-генетичний, феноменологічний і герменевтичний підходи, а також елементи нової біографіки та просопографії для реконструкції інтелектуального середовища Вельфліна. Порівняльно-стильовий аналіз дав змогу простежити еволюцію його методології від «Пролегоменів до психології архітектури» (1886) до «Основ понять історії мистецтва» (1915). Аналіз листів і щоденників Вельфліна дозволив виявити процес формування власного методу як пошуку об’єктивних законів у розвитку художньої форми.
Результати. Виявлено, що методологічна система Вельфліна формувалася під впливом ідей Буркхарда про самоцінність епох, філософії культури Дільтея та аналітичного бачення Брунна. Зазначено, що малювання відігравало у Вельфліна роль інтелектуального інструмента – засобу формування «ока історика мистецтва». Простежено, що його прагнення надати історії мистецтва наукового статусу базувалося на пошуку закономірностей зорового сприйняття, які діють незалежно від суб’єктивних чинників.
Висновки. Реконструкція ранньої методології Вельфліна засвідчує, що формальна школа виросла не з відкидання змісту, а з прагнення об’єктивізувати аналіз художньої форми. Поєднання філософії, психології й практики малювання стало основою його системи, яка визначила розвиток історії мистецтва у ХХ ст. Звернення до цих витоків актуалізує питання про сучасне осмислення зорового досвіду та можливість застосування вельфлінівських принципів у візуальних студіях сьогодення.
Ключові слова: Генріх Вельфлін, формальна школа, методологія історії мистецтва, філософія культури, сприйняття, Буркхардт, Дільтей, Брунн, «Пролегомени до психології архітектури».