Принципи етимологізацій у «Синопсисі» (Київ, 1674 р.)

Круглик А. О. Принципи етимологізацій у «Синопсисі» (Київ, 1674 р.) : кваліфікаційна робота освітнього ступеня «магістр» : 035.01 українська мова та література / наук. кер. Г. Наєнко. Київ, 2024. 85 с.

На матеріалі тексту «Синопсису» (Київ, 1674) та сучасних етимологічних словників української мови проаналізовано витоки української етимології як розділу мовознавчої науки, здійснено реконструкцію й оцінку наукового інструментарію українських етимологічних досліджень раннього модерного часу.
Актуальність роботи випливає з масштабу джерела — «Синопсис» є пам’яткою, визначальною для формування етнічної тожсамості українців, тому сучасне дослідження «Синопсису» розширює уявлення про ці процеси на прикладі тлумачень антропонімів, топонімів, етнонімів у різні часові періоди. Для реконструкції цих етимологій у «Синопсисі», їхнього зіставлення з поясненнями в сучасних етимологічних словниках, простеження за формуванням і становленням методу етимологізації я розглянула теоретичні роботи з історії етимології, порівняла тлумачення етимонів, окреслила спільне й відмінне в різних підходах. У роботі застосовано такі методи дослідження: загальнонаукові — описовий, індукція, дедукція, порівняння, аналіз і синтез; спеціальні лінгвістичні методи — порівняльно-історичний; зіставлення.
Як випливає з виконаного аналізу, етимології лексем Мосох, Афет, Кисіль, Савроматія, Африка, Васильків, Київ, сармати, радимичі, в’ятичі, сіверяни, полочани, древляни, поляни залишаються актуальними. Запропоновані в трактаті етимони топонімів Хрещатик, Щекавиця, Хоревиця, Либідь частково зберігаються в сучасних концепціях, з-поміж яких нині не визначено єдино правильну. Тлумачення походження слів литва, дуліби, роксолани, болгари, волинці, козаки, половці, печеніги, чехи, лехи, запропоноване в пам’ятці XVII століття, сучасна етимологія відкинула.
Лінгвістична думка середньоукраїнського періоду послідовно розвивалася, удосконалювала свою методологію й засадничі принципи. Здійснений комплексний аналіз процесів етимологізації підтверджує зміни методологічних засад української етимології й засвідчує безпосередній зв’язок старої науки із сучасною, що можемо означити як спадкоємність.