ДО ПИТАННЯ УГОДОВСТВА: ҐАБРІЄЛЯ ЗАПОЛЬСЬКА — ВАЦЛАВ ҐОНСЬОРОВСЬКИЙ

Радишевський, Р. (2023). THE ISSUE OF AGREEMENT IN GABRIELA ZAPOLSKA’S AND WACŁAW GĄSIOROWSKI’S WORKS. Polish Studies of Kyiv, 37(37), 309–323. https://doi.org/10.17721/psk.2021.37.309-323

У статті розглядається суспільно-політична проблематика, зокрема питання угодовства, у творчості Ґабріелі Запольської і Вацлава Гонсьоровського. Ґабріеля Запольська під впливом соціалістичних ідей написала повість «Janka» («Янка», 1895). У період з 1892–1899 років — час найбільшого зацікавлення письменниці революційною ідеологією – Ґ. Запольська суспільною тематикою прагнула пробудити почуття «національної солідарності», зокрема за допомогою драматичних творів, які вона підписувала псевдонімом Юзеф Маскофф — «Tamten» («Той», 1898), «Sybir» («Сибір», 1899), «Car jedzie» («Цар їде», 1900), де вона розв’язувала актуальні для того часу проблеми польсько-російських взаємин, а центральним було питання угодовства.
Інший польський письменник Вацлав Гонсьоровський свою викривальну повість «Ugodowcy» («Угодовці»), яка з’явилася у 1901 році (Słowo Polskie) і була також відгуком на візит царя Миколи ІІ до Варшави 1897 року, підписав не своїм іменем і навіть взагалі не номеном, а соціально принизливим іменником, до того ж латиною — Wiesław Sclavus (тобто раб). Не доведено однак, що В. Гонсьоровський в унісон із Г. Запольською трактував угодовство із російською владою як утопію. Ґабріелю Запольську і Вацлава Гонсьоровського ріднить лиш те, що вони підписували свої твори на подібну тематику псевдонімами, тож підстав для здійснення окремих досліджень з приводу начебто ще одного «плагіату» Ґабріелі Запольської (після «Малашки») не існує.