Моделювання концептів Нового Завіту засобами морфології та синтаксису

Шевченко, Л. (2018). Моделювання концептів Нового Завіту засобами морфології та синтаксису. Актуальні проблеми української лінгвістики: теорія і практика, 36, 139-155. https://doi.org/10.17721/APULTP.2018.36.139-155

Проблема вивчення текстових концептів займає важливе місце серед інших видів концептуальних досліджень. Застосування поняття «концепт» при дослідженні текстів викликане необхідністю його використання при аналізі текстотвірних засад твору, виявлення авторських концептуальних пріоритетів, провідних тем та ідей, глибинних текстових смислів та ін. Організація текстових концептульних об'єднань на основі взаємообумовлених і взаємопов'язаних елементів значення виходить за межі лексико-семантичної сфери. Концептосфера Нового Завіту представлена не лише лексичними засобами, хоча вони є основним будівельнимма теріалом для її створення. Значне місце серед концептотвірних компонентів тексту Нового Завіту займають морфологічні та синтаксичні засоби. Дослідження проводилось шляхом контекстного узагальнення одиниць репрезентації найбільш значимих концептів  Нового Завіту: "Ісус Христос", "Бог", "Господь", "Отець," "Віра", "Закон," "Гріх", "Спасіння", "Благодать", "Царство Небесне", "Євангеліє", "Жертва". Використана методика польового аналізу, яка базується на аналізі засобів, що забезпечують змістову впорядкованість та зв’язність концептуальних утворень.Основою системотворення в концептуальних полях є зв’язки ключових слів – репрезентантів концептів і засобів морфології та синтаксису. Концептотвірних властивостей вони набувають тоді, коли задіюються в контекстах для формування певної концептуальної ознаки і за умови їх багаторазового використання у тексті. Аналіз вербалізаторів концептів, їх зв’язків і взаємодії у досліджуваному творі дозволяє робити висновки щодо основних принципів і закономірностей концептуалізації дійсності у тексті Нового Завіту. Виконане дослідження його концептосфери продемонструвало, що елементи її моделювання мають своє значне представництво у сферах морфології та синтаксису. Повнота реконструкції інтерпретативної картини її вербалізації може бути забезпечена за умови комплексного аналізу їх концептотвірних можливостей.