Кримінальна відповідальність за розголошення інформації з обмеженим доступом

У дисертації комплексно досліджено проблеми кримінальної відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом, обґрунтовано нові наукові положення та розроблено пропозиції щодо вдосконалення правового регулювання у цій сфері. Сформульовано новий наскрізний підхід до вивчення групи посягань на інформацію з обмеженим доступом, яку слід виділяти не за ознакою предмету, а за змістом діяння. Його результатом стало теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо визначення ключових ознак юридичних складів кримінальних правопорушень розголошень інформації з обмеженим доступом, розробка типової моделі нормативно-теоретичної юридичної конструкції розголошення інформації з обмеженим доступом, типових меж караності відповідних кримінальних правопорушень, а також розробка рекомендацій щодо вдосконалення кореспондуючих їм норм у Кримінальному кодексі України. Розглянуто стан наукового дослідження проблем кримінальної відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом та вивчено регламентацію кримінальної відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом в окремих джерелах і пам’ятках права на теренах України. Зокрема, встановлено, що виникнення кримінальної відповідальності за розголошення інформації з обмеженим доступом історично пов’язане із охороною з боку держави конкретних видів. Обґрунтовано існування двох взаємовиключних моделей типових нормативно- теоретичних юридичних конструкцій: протиправного заволодіння інформацією (для «зовнішніх» посягань без надання юридичного значення подальшим діям щодо зберігання, поширення, іншого використання інформації) та розголошення (особою, яка правомірно заволоділа інформацією). Обгрунтовано, що до обов’язкових компонентів типової нормативно-теоретичної юридичної конструкції розголошення інформації з обмеженим доступом належать об’єктивні (інформація як предмет, розголошення як протиправне діяння) та суб’єктивні характеристики (прямий чи непрямий умисел, т. зв. «секретоносій» як спеціальний суб’єкт), а також зв’язки між ними (причинно-наслідковий зв'язок). Додатковими компонентами можуть бути наслідки, спеціальні мотив чи мета тощо. Запропоновано загальне визначення розголошення інформації як умисної дії чи бездіяльності особи, яка володіє інформацією з обмеженим доступом у зв’язку з професійною чи службовою діяльністю або якій ця інформація була довірена її володільцем або розпорядником, у результаті якої такою інформацією заволоділа хоча б одна стороння особа. Обґрунтовано, що не є кримінально караним необхідне в демократичному суспільстві поширення інформації з обмеженим доступом для забезпечення національної або громадської безпеки, економічного добробуту чи прав інших осіб. інформації. Виявлено, що сучасному розвитку кримінального закону притаманна тенденція, яка полягає у стихійному розмноженні норм-заборон щодо розголошення певних типів інформації. Ключові слова: кримінальна відповідальність, кримінальний закон, кримінальне правопорушення, злочин, дотримання інформаційних прав особи, об’єкт злочину, інформація, інформація з обмеженим доступом, таємниця, персональні дані, розголошення інформації, принцип пропорційності, суб’єкт злочину, заходи кримінально-правового характеру, караність.

Прокопчук Т. Й. Кримінальна відповідальність за розголошення інформації з обмеженим доступом : дис. ...д-ра філософії: 081 Право / Прокопчук Тімеа Йосипівна. - Київ, 2023. – 344 с.