Концепція стратегічного менеджменту в публічному управлінні П. Ната та Р. Бекофа

Габінет М. В. Концепція стратегічного менеджменту в публічному управлінні П. Ната та Р. Бекофа : дис. ... доктора філософії : 281 – публічне управління та адміністрування. Київ, 2025. 202 с.

Габінет М. В. Концепція стратегічного менеджменту в публічному управлінні П. Ната та Р. Бекофа. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії у галузі знань 28 «Публічне управління та адміністрування» за спеціальністю 281
«Публічне управління та адміністрування». - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, МОН України. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2025.
Стратегічне управління – це не просто формування плану дій, це процес смислотворення, завдяки якому діяльність публічних організацій набуває унікального характеру через нові засоби і методи ефективної та продуктивної реалізації. Концепція стратегічного менеджменту в публічному управлінні П. Ната та Р. Бекофа – це практично орієнтований науковий продукт, який завдяки комплексному аналізу пропонує узгоджену дорожню карту з осучаснення та оптимізації системи публічного управління та адміністрування.
Для України, яка перебуває на етапі широкої екзистенційної кризи, особливо для її публічно-управлінської структури, стратегічний підхід може стати точкою відліку конструктивних перебудов та глобальної трансформації у воєнній сфері, в межах євроінтеграційних процесів, інфраструктурних проєктів та публічного реінжинірингу тощо.
Аналізу різних аспектів стратегічного менеджменту у публічному управлінні та адмініструванні присвячені наукові роботи таких українських дослідників, як Р. Бортейчук, Н. Гончарук, Н. Клименко, Ю. Королюк, І. Лопушинський, А. Миколюк, І. Назаренко, Т. Попович, А. Рачинський, А. Сельський тощо. Серед західних експертів з проблематики принагідно
згадати Дж. Брайсона, Б. Вотерса, П. Джойса, Б. Джорджа і т. д. Проте, як вітчизняним, так і зарубіжним науковим студіям з даної проблеми бракує комплексного аналізу наукових поглядів П. Ната та Р. Бекофа як одних із піонерів у цьому напрямі.
У першому розділі дисертації проаналізовані теоретичні засади концепції П. Ната та Р. Бекофа шляхом систематизації актуального лексикотермінологічного інструментарію, наукового контексту та прикладних передумов. У другому розділі досліджено концептуальні аспекти стратегічного менеджменту в публічному управлінні крізь призму наукової позиції П. Ната та Р. Бекофа, а саме – етапи, особливості, складові та роль лідерства. У третьому розділі висвітлено прикладний вимір теми через історичну ретроспекцію та сучасну практику стратегічного менеджменту в публічному управлінні розвинених країн і України.
Уперше у вітчизняній наукові галузі з публічного управління та адміністрування досліджено прикладну значущість концепції стратегічного менеджменту у публічному управлінні П. Ната та Р. Бекофа в умовах сучасної багаторівневої кризи в Україні: ключові потенційні вектори її застосування - національна безпека (баланс витрат на оборонний комплекс та економічний розвиток), повоєнна відбудова (гнучкі стратегії відбудови інфраструктури з урахуванням різних потенційних сценаріїв), євроінтеграція (гармонізація поточного законодавства з європейською нормативно- правовою базою, запровадження ефективних антикорупційних заходів тощо). Удосконалено знання щодо теоретичних засад концепції стратегічного менеджменту в публічному управлінні П. Ната та Бекофа: концепція є продовженням окремих теоретичних напрацювань Дж. Брайсона, Р. Фрімана і В. Рерінга, критикою процесної моделі П. Найвена та П. Шварца, ідейно вписується в Гарвардську політичну модель, спирається на такі ключові
поняття, як «стратегія», «стратегічне планування», «стратегічний менеджмент», «стратегічне лідерство»; розуміння особливостей - у порівнянні з приватним сектором - (більша чутливість до змін політики та політиків; ширше та різноманітніше коло споживачів; орієнтація не на прибуток, а оптимізацію бюджету та досягнення суспільних благ; використання державної влади; перевага прозорості щодо цілей та фінансування установи тощо), етапів (зрозуміти історію, дослідити ситуацію, розкрити проблеми, визначити стратегію, оцінити здійсненність, впровадити стратегічні зміни) та складових (стратегічний порядок денний публічної організації, провідні методики стратегічного менеджменту у публічному управлінні, а також взаємодія публічних установ із громадськістю на засадах стратегічного менеджменту) стратегічного менеджменту крізь призму наукових поглядів П. Ната та Р. Бекофа.
Набуло подальшого розвитку: осмислення значення і значущості лідерства у стратегічному менеджменті публічного управління на засадах концепції П. Ната та Р. Бекофа: його теоретичне обґрунтування у вигляді описової, мовної, інтерпретаційної та зразкової теорій, переваги (стратегічний підхід до ресурсів та можливостей публічної організації, який за кризових умов дозволяє їх правильно перерозподілити та диверсифікувати; стратегічне передбачення і підготовку до потенційних криз; поведінковий патерн стратегічного лідера, який наслідуватимуть підлеглі публічні службовці) та провідні етапи - спільне створення стратегії; формування бачення суспільного споживання; розмивання відмінностей між лідером і послідовником; просування трансформацій; аналіз досвіду реалізації стратегічного менеджменту в практиці публічного управління розвинених країн: досліджено історію запровадження стратегічного менеджменту, практичні передумови, сучасні моделі та їхні спільні елементи;
дослідження імплементації стратегічного менеджменту як управлінської методології в публічному секторі України: проаналізовані такі основні складові, як концепція, законодавча база, мета, основні засоби, домінуюча процедура, головні актори, проблемні аспекти, плюси.
Обґрунтовано, що науковими імпульсами формування досліджуваної концепції постали підняті у науковій спільноті у 1980-ті-1990-ті роки такі теоретичні питання, як невідповідність ієрархічної моделі публічного управління сучасному мережевому світу, потреба у підвищенні ефективності системи публічного управління, взаємодія середовища та публічної організації, збільшення кваліфікованих людських ресурсів на державній службі, доцільність стратегічного лідерства у державних установах, розробка принципів та інструментів стратегічного управління у публічному вимірі, відмінність моделей стратегічного менеджменту в організаціях публічного та приватного секторів тощо.
Запропоновано авторське визначення стратегічного менеджменту у публічному управлінні: стратегічна діяльність короткострокової, середньострокової або довгострокової перспективи, яка передбачає визначення цілей та завдань з урахуванням місії, співвіднесення їх з ресурсами та інтересами усіх залучених стейкхолдерів, планування виконання (визначення конкретних кроків та етапів), реалізація розробленого плану, моніторинг його виконання у процесі та адаптація до змін у зовнішньому середовищі, аналіз результатів та подальших перспектив.