ІНВАРІАНТНА СТРУКТУРА ОБРЯДІВ ПЕРЕХОДУ МІЖСВІТТЯ В НАУКОВОМУ ОСЯГНЕННІ АРНОЛЬДА ВАН ҐЕННЕПА

Наумовська, О. (2022). INVARIANT STRUCTURES IN LIMINAL RITES ACCORDING TO ARNOLD VAN GENNEP. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Literary Studies. Linguistics. Folklore Studies(1), 51–54. https://doi.org/10.17721/1728-2659.2022.31.10

Присвячено обсервації дослідження Арнольдом ван Ґеннепом інваріантної структури похоронних ритуалів у його знаменитій праці "Обряди переходу" (1909). У науковій концепції ученого, обряди переходу (ініціаційні обряди) супроводжують найважливіші періоди і події життя людини й пов'язані зі зміною її становища (зокрема соціального) і статусу. Аналізуючи похоронний цикл, дослідник акцентує на тому, що у ньому найменше виражені передлімінарні обряди("обряди відокремлення від попереднього світу"), лімінарні ("обряди, здійснювані у проміжний період") – тривалі і складні, а найважливішими і найбільшою мірою розробленими є постлімінарні ("обряди включення у новий світ"), здійснювані заради прилучення померлого до світу мертвих. Багатий емпіричний матеріал дозволив йому схарактеризувати загальні уявлення у різних культурах про потойбіччя як простір, подібний до світу живих, з еквівалентною структурою організації суспільства. Водночас А. ван Ґеннеп вказує на міфологеми складної подорожі до світу мертвих та висновковує: елементи комплексу обрядів переходу залежать від уявлень про відстань і розташування потойбіччя. Найнебезпечнішими з-поміж мерців А. ван Ґеннеп характеризує тих, смерть яких не супроводжувалась похоронними обрядами, як і діти, які не були охрещеними, не отримали імені і не пройшли ініціацію, а відтак не можуть інкорпоруватися ні до світу живих, ні до світу мертвих – вони існують за рахунок живих і часто прагнуть помсти. На цій підставі А. ван Ґеннеп називає похоронні обряди "практичними обрядами тривалої дії", які допомагають живим позбутися вічних ворогів. Ці уявлення, на думку автора статті, вплинули на формування парадигми демонологічних персонажів міфологічної легенди і билиці. А. ван Ґеннеп наголошує на реверсному добровільному чи примусовому переміщенні душі від світу живих до світу мертвих і навпаки навіть за умови її долучення до останнього. Обряди долучення до мортального простору, за А. ван Ґеннепом, суголосні інкорпоративним обрядам профанного світу. Учений вважає алюзією на це фольклорні мотиви спуску до країни мертвих із дотриманням ряду табу, порушення яких, навпаки, слугує засобом інкорпорації до спільноти мертвих, що уможливлює безпечне і безперешкодне перебування новоприбулого у потойбіччі. Ці численні переходи людини від життя до смерті і навпаки, або ж від профанного до сакрального із поверненням до профанного світів учений називає "повним оборотом", що і становить основну сутність обрядів переходу.