Діахронічне порівняння комунікативних стратегій головних кандидатів П’ятої республіки під час президентських дебатів (на матеріалі 1965, 2012 та 2022 років)
Тип публікації :
Бакалаврська робота
Дата випуску :
2026
Автор(и) :
Сегеда, Діана Михалівна
Науковий(і) керівник(и)/редактор(и) :
Мова основного тексту :
Ukrainian
eKNUTSHIR URL :
Цитування :
[APA 7] Сегеда, Д. М. (2026). Діахронічне порівняння комунікативних стратегій головних кандидатів П’ятої республіки під час президентських дебатів (на матеріалі 1965, 2012 та 2022 років) [Бакалаврська робота, Київський національний університет імені Тараса Шевченка]. eKNUTSHIR. https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/27267
[ДСТУ] Сегеда Д. М. Діахронічне порівняння комунікативних стратегій головних кандидатів П’ятої республіки під час президентських дебатів (на матеріалі 1965, 2012 та 2022 років) : кваліфікаційна робота бакалавра : 035 Філологія / наук. кер. Т. В. Бурмістенко. Київ, 2026. 58 с. URL: https://ir.library.knu.ua/handle/15071834/27267 (дата звернення: 25.07.2026).
Кваліфікаційна робота бакалавра присвячена дослідженню комунікативних стратегій у французькому президентському дискурсі в діахронічній перспективі. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою роллю політичної комунікації у формуванні громадської свідомості та необхідністю системного аналізу механізмів мовленнєвого впливу в умовах трансформації медійного середовища.
Об'єктом дослідження є комунікативні стратегії та тактики, використані у французькому президентському дискурсі. Предметом дослідження є особливості функціонування та результативності цих стратегій у діахронічній перспективі. Матеріалом слугували транскрипції виступу Шарля де Голля 1965 року, дебатів Саркозі–Олланд 2012 року та дебатів Макрон–Ле Пен 2022 року, а також відеозаписи цих виступів.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та списку джерел ілюстративного матеріалу. Перший розділ окреслює теоретичну рамку дослідження: розкривається концепція політичного дискурсу Патріка Шародо, поняття «illusio» та «політичного поля» П'єра Бурдьє, а також тріада logos — ethos — pathos як аналітичний інструмент. Другий розділ містить діахронічний аналіз комунікативних стратегій, їхнє порівняння та оцінку результативності.
Методологічну основу дослідження складають опрацювання теоретичної бази, класифікація та узагальнення матеріалу, контекстуальний і стилістичний аналіз, дискурсивний аналіз політичних текстів, а також аналіз аудіовізуальних джерел. Застосування діахронічного підходу дозволило простежити системну еволюцію стратегій упродовж більш ніж п'ятдесяти років.
За результатами дослідження встановлено три ключові вектори трансформації: зсув від інституційної легітимності до особистісної, від монологу до тотального перформансу, від logos до pathos. Виявлено, що результативність стратегій визначається не лише їхнім змістом, а й форматом комунікативної ситуації. Найбільш ефективними у всіх хронологічних зрізах виявилися стратегії, що поєднують логічний аргумент із емоційним впливом.
Об'єктом дослідження є комунікативні стратегії та тактики, використані у французькому президентському дискурсі. Предметом дослідження є особливості функціонування та результативності цих стратегій у діахронічній перспективі. Матеріалом слугували транскрипції виступу Шарля де Голля 1965 року, дебатів Саркозі–Олланд 2012 року та дебатів Макрон–Ле Пен 2022 року, а також відеозаписи цих виступів.
Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків до кожного розділу, загальних висновків, списку використаних джерел та списку джерел ілюстративного матеріалу. Перший розділ окреслює теоретичну рамку дослідження: розкривається концепція політичного дискурсу Патріка Шародо, поняття «illusio» та «політичного поля» П'єра Бурдьє, а також тріада logos — ethos — pathos як аналітичний інструмент. Другий розділ містить діахронічний аналіз комунікативних стратегій, їхнє порівняння та оцінку результативності.
Методологічну основу дослідження складають опрацювання теоретичної бази, класифікація та узагальнення матеріалу, контекстуальний і стилістичний аналіз, дискурсивний аналіз політичних текстів, а також аналіз аудіовізуальних джерел. Застосування діахронічного підходу дозволило простежити системну еволюцію стратегій упродовж більш ніж п'ятдесяти років.
За результатами дослідження встановлено три ключові вектори трансформації: зсув від інституційної легітимності до особистісної, від монологу до тотального перформансу, від logos до pathos. Виявлено, що результативність стратегій визначається не лише їхнім змістом, а й форматом комунікативної ситуації. Найбільш ефективними у всіх хронологічних зрізах виявилися стратегії, що поєднують логічний аргумент із емоційним впливом.
Галузі знань та спеціальності :
03 Гуманітарні науки::035 Філологія
Галузі науки і техніки (FOS) :
Гуманітарні науки
Файл(и) :![Ескіз]()
Вантажиться...
Формат :
Adobe PDF
Розмір :
1.42 MB
Контрольна сума :
(MD5):8ecd90ffbb05f4fc744aa51c0735b029
Якщо не вказано інше, ця робота розповсюджується на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-NonCommercial 4.0 International