МОДЕЛЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК ФАЗОВИЙ ПРОЦЕС

Швалб, Ю. М. (2025). МОДЕЛЬ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК ФАЗОВИЙ ПРОЦЕС. Український психологічний журнал(1 (23)), 257–270. https://doi.org/10.17721/upj.2025.1(23).13

Проблема соціалізації особистості розглядається з урахуванням суттєвої зміни загальних її умов, що привели до виникнення нових феноменів. Виокремлено дві групи умов, які безпосередньо впливають на процес соціалізації: зміни інтенцій соціальної трансформації суспільства, пов’язані із загальною орієнтацією на Європейську інтеграцію; довготривалі наслідки війни (стрімке зростання міграційних процесів, гуманітарна спрямованість політики провідних країн світу, трансформація моноетнічних держав Європи в поліетнічні та прискорення полікультурності на всіх рівнях життя суспільства, трансформація принципів державного й адміністративного управління в напрямку відмови від принципу влади і прийняття принципу самоуправління і делегування повноважень, тенденція до «розмивання» кордонів між різними соціальними групами і структурами суспільства, створення «інформаційного суспільства»). Процес соціалізації індивіда перестає бути соціально детермінованим, а стає суб’єктною дією на ідентифікацію з типом спільноти. Соціальні форми організації спільноти стають умовами соціалізації, яка відбувається як психологічний процес самовизначення і самоідентифікації особистості в соціальному просторі життєдіяльності. Наводяться три форми негативної соціалізації, що склалися в нашому суспільстві: соціалізація за явної нестачі або повної відсутності позитивно орієнтованих агентів (дефіцитарна соціалізація); соціалізація в умовах масового поширення і легалізації різноманітних маргінальних груп у суспільстві за відсутності соціальних інститутів організації вільного часу й діяльності дітей і підлітків (маргінальна соціалізація); соціалізація в умовах масового поширення всіляких предметів і видів діяльності, що викликають швидке звикання і особистісну залежність від їх уживання: омолодження алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, комп’ютерної та ігрової залежності (адаптивність). Кожна з них визначає не тільки психологічну специфіку особистості, а й формує в індивіда цілісні моделі способу життя. Подолання цих моделей і відкриття можливості побудови життя на основі інших моделей і складає головну задачу ресоціалізації.