Методологічні засади дослідження фразеологізмів української мови в медійному дискурсі

Князь, Т. М. (2020). Методологічні засади дослідження фразеологізмів української мови в медійному дискурсі. Studia Linguistica, (16), 58–70. https://doi.org/10.17721/StudLing2020.16.58-70

У статті подано огляд теоретичних засад лінгвопрагматичного, функціонального, структурно-семантичного методів дослідження фразеологізмів української мови в медійному дискурсі. Вербальна репрезентація є найпотужнішим каналом поширення інформації, саме тому актуальними залишаються такі важливі питання, як змістові та функціональні особливості лексичних, фразеологічних одиниць (ФО) медійного дискурсу. З’ясування основних методологічних засад дослідження особливостей функціонування фразеологізмів української мови в медійному дискурсі становить мету пропонованої роботи. Об’єктом дослідження є лінгвопрагматичні, структурно-семантичні особливості функціонування фразеологізмів української мови в медійному дискурсі. Розглянуто різні види структурно-семантичних трансформацій фразеологізмів. Трансформовані фразеологізми в медійному дискурсі демонструють динаміку оцінного, ідеологічного й культурного сприйняття дійсності. Реалізація прагматичних можливостей усічених фразеологізмів відбувається завдяки контексту чи ситуації, інтенцій мовця, а також з урахуванням мовної і культурної компетентності комуніканта. Фразеологізми відіграють особливу роль у процесі комунікації, прагматична цінність яких полягає в здатності вплинути на адресата в певній комунікативній ситуації. Фразеологізми української мови виконують у медійному дискурсі найрізноманітніші функції: номінативну, оцінну, емоційно-експресивну, прагматичну, функцію характеристики соціального стану суспільно-політичних діячів тощо.