НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЛОБІЗМУ ТА ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ПОНЯТТЯ

Маркус І. (2022). НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ ЛОБІЗМУ ТА ОСНОВНІ КОНЦЕПЦІЇ ПОНЯТТЯ. ВІСНИК Київського національного університету імені Тараса Шевченка(1(15)), 24–27. https://doi.org/https://doi.org/10.17721/2616-9193.2022/15-5/9

У сучасній Україні феномен лобізму досі лишається поза законодавчим полем, незважаючи на загальні тенденції до демократизації та інституціоналізації засобів залучення громадян до формування та реалізації національних політик. У межах тривалої історико-політичної ретроспективи змінювалося ставлення до поняття "лобізм", а також до його суб'єкта та об'єкта. Сучасна наука також не має однозначної відповіді на запитання, що є лобізмом, науковці по-різному оцінюють вплив цього феномену на розвиток громадянського суспільства. Проаналізовано різноманітні підходи до визначення лобізму, порівняно позиції вітчизняних та закордонних науковців, а також енциклопедичних джерел; виокремлено спільні та відмінні риси у визначенні концепції поняття. Зокрема, вітчизняні науковці роблять великий акцент на тому, що об'єктом лобіювання є органи державної влади, не враховуючи всю іншу сукупність акторів у публічному секторі; закордонні науковці наголошують на позитивному аспекті лобізму через залучення громадян до процесу прийняття рішень. Енциклопедичні джерела окреслюють часто правові межі діяльності лобізму, виокремлюючи основні його ознаки. У результаті проведеного аналізу сформовано перелік основних аспектів, що є спільними в усіх вищезазначених джерелах, тобто формують консенсусну основу концепції лобізму. До них належать спрямованість діяльності на публічні рішення, нормативно-правові акти, законодавчі процедури та дії держави, а також на зацікавлені сторони; чітке визначення об'єктів лобістської діяльності; проведення комунікації у публічному просторі, спричинення впливу на органи державної влади та неформалізоване представництво інтересів у публічних рішеннях. Базуючись на вищезазначеному, визначено власне поняття: лобізм – це діяльність фізичних чи юридичних осіб та/або їх об'єднань, спрямована на представників органів публічної влади та пов'язаних з ними осіб, задля вчинення впливу для скоєння певних дій або бездіяльності в нормотворчому процесі.