Мисливська геральдика на Волині та Київщині у ХVІ – першій половині ХVІІ століття

Кравченко, Н. (2021). Hunting heraldry of the Volyn and Kyiv regions in the 16th – early 17th centuries. Текст і образ: Актуальні проблеми історії мистецтва, 1(11), 45–63. https://doi.org/10.17721/2519-4801.2021.1.03

Стаття присвячена мисливським сюжетам і символіці в геральдиці Волині та Київщини ХVІ – першої половини ХVІІ ст. До новацій цього часу належить поява в українській геральдиці нетипових для неї зображень, а саме диких тварин та мисливських ріжків. Авторкою проаналізовано відомі «мисливські» герби, їх поширення та ймовірні причини малої популярності на зазначених теренах порівняно з Польським королівством.
В ранньомодерний період шляхтичі намагались за допомогою геральдичних знаків та легенд підкреслити своє давнє походження, права на володіння землею та політичний вплив. Поява диких тварин на руських гербах була частиною поширення на ці терени західної геральдичної моди та мисливської культури як такої. Непоодинокими були випадки поєднання руської геральдичної традиції та цілком західних зразків, найяскравішим прикладом чого є герб «Корчак». Вважається, що клейнод у вигляді песика породи угорська вижла має угорське походження, проте зображення щита («вруби») цього герба власне руське, трактоване як три пояси, колоди або ріки. Менш відомими, ніж герб «Корчак» та його варіації були випадки додавання до старих гербів елементів західної геральдики, наприклад, мисливських ріжків.
Більшість гербів західного зразка, відомих або відносно відомих на цих теренах належали до списку тих, що були надані нобілітету ВКЛ у 1413 р. Чимало з них були поширені переважно в середовищі дрібної шляхти польського походження або ж переселенців з Галичини. Натомість на Волині та Київщині шляхта надавала перевагу власним старовинним гербам, створеним на основі давніх межових (територіальних, родових) знаків. Імовірно, прихильність до давніх геральдичних традицій мала на меті підкреслити свою руську ідентичність.