Міграційні виклики та державна політика в країнах ЄС та Україні в умовах російсько-української війни

Melnyk, S., Tereshchenko, H., Lytvynchuk, A., Tutlys, V., & Daukilas, S. (2026). Migration Challenges and Government Policies in EU Countries and Ukraine Amid the Russo-Ukrainian War. Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Economics, (1), 48–57. https://doi.org/10.17721/1728-2667.2026/228-1/6

Вступ . Ця стаття є частиною проєкту № 101132435 – SKILLS4JUSTICE HORIZON-CL2-2023-TRANSFORMATIONS-01-03 та представляє комплексний аналіз поточних міграційних процесів в Україні та багатогранних викликів, які вони створюють для Європейського Союзу. З 2014 р., і особливо після повномасштабного російського вторгнення 2022 р., Україна пережила одну з найбільших міграційних хвиль у Європі із часів Другої світової війни. Дослідження висвітлює соціально-економічні, освітні та політичні аспекти цих міграційних потоків, враховуючи як внутрішнє переміщення, так і тенденції міжнародної міграції. У дослідженні розглянуто структуру, мотивацію та регіональний розподіл українських мігрантів у державах-членах ЄС, з акцентом на відмінностях у трудовій міграції, вимушеному переміщенні та мобільності студентів. Особливу увагу приділено гендерним, віковим і професійним характеристикам мігрантів, а також структурним викликам, з якими вони стикаються, таким як доступ до освіти, мовні бар'єри, інтеграція на ринку праці та соціальна інклюзія.
Методи . У дослідженні використано комбінацію статистичного аналізу, огляду політики та тематичних досліджень випадків у вибраних країнах ЄС, щоб забезпечити науково обґрунтований погляд на динаміку міграції та політичні заходи реагування.
Результати . Досліджено наслідки динаміки міграції для ЄС, включаючи демографічний тиск, дефіцит робочої сили в певних секторах, навантаження на державні послуги та необхідність адаптації національної та загальноєвропейської міграційної політики. В ній аналізується, як приймаючі країни реагують на інтеграцію українських біженців і трудових мігрантів, оцінюється готовність систем освіти, ринків праці та соціальної інфраструктури до боротьби зі стійким напливом. У статті оцінено стратегії уряду України щодо управління міграцією та межі співпраці з європейськими інституціями. Тут обговорено потенційні довгострокові наслідки міграції для людського капіталу України, включаючи відтік мізків і втрату кваліфікованої робочої сили, а також можливості для циркулярної міграції та залучення діаспори.
Висновки . На основі отриманих результатів запропоновано рекомендації, засновані на даних, спрямованих на побудову більш узгодженої, інклюзивної та сталої міграційної політики. Ці результати покликані підтримати формулювання обґрунтованої політики як в Україні, так і в ЄС у ширшому контексті регіональної стабільності, розвитку освіти та соціально-економічної стійкості.