НАТУРАЛУРАЛІСТИЧНА АРГУМЕНТАЦІЯ В ЕТИЦІ

Derkach (Деркач Вадим Леонтійович), V. (2021). NATURALISTIC ARGUMENTATION IN ETHICS. Політологічний вісник(86), 36–58. https://doi.org/10.17721/2415-881x.2021.86.36-58

Розроблені засади метаетичної позиції критичного натуралізму на основі осмислення схем натуралістичної аргументації в етиці. Натуралізм в своїй наївній формі виходить або із ототожнення природного з хорошим (з невизначеністю критерія «природності»), або зводить цей критерій до опису деяких об’єктивних умов існування як зразка, який має мотивувати агента раціонального рішення в умовах наявного вибору і колізії. Окрім того, протиставлення природи і культури, яке часто покладають в основу критики натуралізму, є надуманим як спосіб обґрунтування дійсної моделі поведінки як належної, виходячи з деякого об’єктивного закону, який пізнаваний апріорно. Однак з такого емпіричних даних неможливо вивести універсальний принцип. Відтак моральні норми принципово релятивні, проте їх соціальне конструювання може бути осмислене як складова природної дійсності.При цьому обґрунтування норм прийнятної у суспільстві поведінки індивіда у його ставленні до інших членів спільноти шляхом звернення до природи можливе лише як дослідження обставин, за яких виникає і закріплюється певна модель поведінки як прецедент усунення конфлікту. «Природа» в цьому сенсі не окреслює універсальних принципів, яким як окремі випадки з необхідністю мають підпорядковуватися життєві обставини. Моральні норми не випливають ані з природного закону, ані з будь-якого іншого закону. Позиція критичного натуралізму усуває з натуралістичної аргументації наївне ототожнення хорошо з природним, так само як і спроби привести моральний закон до деякої природної даності, пізнання якої мотивує поводити себе певним чином як слідування моральному обов’язку. Емпіричні дослідження і моделювання в мисленому експерименті як основа етики як науки на стику еволюційної біології та антропології, орієнтованої на вироблення прецедентних рішень і обґрунтування прийнятності норми зводиться до аналізу гіпотетичних наслідків цього прийняття спільнотою. При цьому об`єктивна умова, яка обмежує спектр можливих рішень полягає в тому, що норма, яка знижує життєздатність носія норми тим самим елемінує сама себе. Тим самим визначається метаетичний принцип життєлюбства.