Модель художнього мислення у російськомовній творчості Тараса Шевченка

Фань Жуй. Модель художнього мислення у російськомовній творчості Тараса Шевченка : дис. ... доктора філософії : 052 Політологія. Київ, 2025. 197 с.

Фань Жуй. Модель художнього мислення у російськомовній творчості Тараса Шевченка. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук (доктора філософії) за 035 Філологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Міністерство освіти і науки України, Київ, 2025.
У дисертації вперше в українському літературознавстві представлено системне дослідження моделі художнього мислення у російськомовній творчості Тараса Шевченка. На основі аналізу текстів подано та обґрунтовано власне визначення поняття “модель художнього мислення”. Наголошено, що модель художнього мислення – це система художнього бачення, пояснення та інтерпретації письменником фактів реального буття, актуальних питань суспільного простору, історичних фактів, конкретних життєвих типів. Ця модель реалізується через звернення митця до конкретних ідей, тем і мотивів; специфіку творення характерів; подачу деталізованих описів різних об’єктів; звернення до власного життєвого досвіду; тлумачення національних звичаїв, традицій, обрядів; жанрову специфіку; особливості мови. Обґрунтовано тезу про те, що під моделлю художнього мислення розуміємо загалом спосіб та особливості репрезентації світу і його складових у художньому творі, які виявляються через осмислення актуальних феноменів реального буття, їх інтерпретацій у світлі українського світогляду, формуванні національних типів. Фактично модель художнього мислення являє собою авторський спосіб представлення дійсності у творі.
У роботі подано детальний аналіз художніх творів письменника, зокрема його російськомовних поем “Слепая” і “Тризна”, фрагментів драматичних творів, які дійшли, повістей, щоденника. На підставі цього наголошується на тому, що в аналізованих художніх текстах сформовано і представлено модель художнього мислення автора, який чужою російською мовою виявляє український національний характер і спосіб мислення. Вагому роль у специфіці художньої моделі мислення відіграє образ оповідача. Через сприйняття й інтерпретацію світу наратором відображаються авторські погляди на світ крізь призму національних категорій. На модель художнього мислення впливають національні варіанти романтизму, сентименталізму, просвітницького реалізму.
У дисертації осмислено ґрунтовні літературознавчі розвідки М. Антоновської, Ю. Барабаша, О. Бороня, Г. Грабовича, А. Гудими, І. Дзюби, С. Єфремова, П. Зайцева, В. Зарви, Л. Кодацької, Є. Нахліка, В. Поліщука, С. Росовецького, В. Рубчака, О. Сліпушко, В. Смілянської, І. Франка, В. Шевчука та ін. Визначено окремі напрацювання у сфері дослідження специфіки моделі художнього мислення, узагальнено міркування вчених щодо актуалізації окремих питань російськомовної творчості Т. Шевченка.
Розвинено авторську тезу про те, що українська модель художнього мислення, що сформувалася в українських поезіях Т. Шевченка, була реалізована на основі її головних принципів у російськомовній творчості (зокрема прозі), будучи розширеною і доповненою елементами сентименталізму, дидактичного реалізму, натуралізму. Наголошено на правомірності тези про стильовий синкретизм повістей Кобзаря, російськомовна спадщина якого засвідчила традиційність відстоювання українських культурних надбань і національного способу художнього мислення.
На основі наявних історико-літературних досліджень, враховуючи нові концепції та здобутки, а також спираючись на здійснений у роботі аналіз російськомовних текстів автора, проведено і представлено авторське ґрунтовне розуміння особливостей вияву та реалізації моделі художнього мислення у російськомовній творчості Т. Шевченка. Зокрема, наголошено, що в поемах “Слепая” і “Тризна” українська модель художнього мислення базується на авторському тлумаченні реальності. Поема “Слепая” має суто національний колорит, а “Тризна” тяжіє до позалокального, представляючи водночас громадянські позиції і національну ментальність митця. У роботі відзначено, що у творі “Слепая” конкретна історія жінки-покритки еволюціонує у глобальну тему зради Батьківщини, її національних інтересів панством; трагедія окремої жінки втілює національну трагедію України у складі тогочасної Російської імперії. У поемі “Тризна” образ безіменного Безталанного символізує ідею служіння Вітчизні, основану на фольклорно-романтичних засадах, мотивах сирітства, самотності, поневірянь чужиною, відірваності від рідної землі.
Аналіз уривків із драматичних творів Шевченка “Никита Гайдай” і “Песня караульного у тюрьмы” з драми “Невеста”, які дійшли, дає підстави вести мову про те, що у них передано колоритний побут України; актуалізовано певні історичні події часів Гетьманщини; російська мова, зберігаючи українські звороти і стилістику, представляє яскраві народні характери героїв, творячи українську модель художнього мислення.
Зважаючи на наявні наукові тематичні надбання і традиції, поглиблено, конкретизовано і розширено тези про специфіку російськомовної прози Т. Шевченка, зокрема притаманну їй модель художнього мислення. У повістях і щоденнику модель авторського мислення представлена через художні тлумачення біографічних фактів, настроїв, думок, переживань, уподобань, смаків; оцінки письменником соціального, етнографічно-побутового матеріалу; систему образів.
У дисертації визначаються особливості моделі художнього мислення в однойменних із поетичними творами повістях Т. Шевченка “Наймичка”, “Варнак”, “Княгиня”. Первісно сформована у поетичних творах модель художнього мислення потім була розвинена і деталізована в повістях, а російська мова дала можливість виокремити її яскравіше. Доведено, що тут національна модель художнього мислення реалізується через проблематику текстів, специфіку її представлення, “українізовану” російську мову з численними українізмами, елементами українського синтаксису. На основі філологічного аналізу творів обґрунтовано тезу про те, що модель художнього мислення в автономних щодо сюжетів російськомовних повістях “Музыкант”, “Несчастный”, “Капитанша”, “Близнецы”, “Художник”, “Прогулка с удовольствием и не без морали” основується на створених відповідно до українського світогляду епістолярної форми, форми подорожніх записок, щоденникових нотатків, ролі наратора. Доведено положення про те, що у більшості з цих повістей українська модель мислення представлена через образ наратора-патріота; епістолярні замітки; подорожні нотатки; впливи романтизму українського характеру; елементи сентименталізму і дидактизму; героя як авторського альтер-его. Все це визначає український спосіб мислення і тлумачення світу. Соціальні конфлікти творів базуються на українських реаліях.
У роботі наголошується, що щоденнику Т. Шевченка притаманний український спосіб мислення, що реалізується через подорожні нотатки, художні описи міст, людей, краєвидів, щоденних подій, стосунків із людьми. Національний світогляд представлено через лагідний, розповідний стиль, ліричні й поетичні фрагменти, описи туги і ностальгії автора за Вітчизною. Українська модель мислення виявляється в описах рис епохи, портретах сучасників, роздумах автора про освіту, різні соціальні стани, мистецтво, у патріотичній позиції письменника, порівнянні українського та російського національних типів. У щоденнику українська модель художнього мислення посилюється через використання у творі російської мови, яка має риси української стилістики, лексичні запозичення, фонетику. Головним засобом реалізації національної моделі художнього мислення є роздуми про світ, відмінності між двома народами, описи звичаїв, традицій, обрядів, краєвидів, художньо-естетичні міркування.
Отже, у російськомовній творчості Тараса Шевченка через широку систему ідей, тем, образів, мотивів, роздумів сформовано і реалізовано українську модель художнього мислення, основи якої були закладені в поезії та розвинені у прозі.