Діяльність Комітету (Конгресу) українців Канади (1940 – 1991 роки)

Круковський В. І. Діяльність Комітету (Конгресу) українців Канади (1940 – 1991 роки) : дис. ... доктора філософії : 032 Історія та археологія. Київ, 2025. 216 с.

Круковський В. І. Діяльність Комітету (Конгресу) українців Канади (1940 – 1991 роки). – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за спеціальністю 032 Історія та археологія. – Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Київ, 2025.

Історія та досвід практичної діяльності головного проводу канадського українства – Конгресу (до 1989 року – Комітету) українців Канади – продовжують привертати увагу наукового співтовариства та широкої громадськості. Попри наявність окремих наукових праць, присвячених його діяльності, роль цієї структури в світовій історії українського руху потребує об’єктивного, ґрунтовного та комплексного дослідження. У вітчизняній історичній науці наявні окремі й здебільшого фрагментарні дослідження, які містять опис діяльності КУК, переважно з політологічної та соціологічної точок зору. Утім ця тема зберігає суттєву суспільну й політичну актуальність. Варто лише згадати резонанс, пов'язаний з участю ветерана Першої Української дивізії Української Національної Армії Ярослава Гуньки в засіданні Палати громад федерального парламенту Канади з нагоди державного візиту Президента України Володимира Зеленського 22 вересня 2023 року, що використовувалася російською пропагандою з метою розповсюдження наративів про «неонацистський режим» у нашій країні.
Конгрес українців Канади виступає як представник інтересів української громади перед народом та урядом Канади. Доцільно відзначити, що історія Конгресу українців Канади недостатньо досліджена та висвітлена як в українській історіографії, так і в працях істориків української діаспори, більшою чи меншою мірою пов’язаних з різними, зазвичай конкуруючими політико-ідеологічними течіями, до яких належали організації української громади, що позначувалося на характері і розстановці змістовних акцентів під час висвітлення подій.
Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел і літератури. У першому розділі проаналізовані історіографія, джерельна база та обґрунтована методологія дослідження. Другий розділ присвячений дослідженню передумов створення та особливостей організаційної структури Комітету (Конгресу) українців Канади. Основу джерельної бази розділу становлять збірки матеріалів з’їздів Конгресу українців Канади, спогади учасників та очевидців подій, пов’язаних з історією провідної представницької організації української громади Канади, та фонди Галузевого державного архіву Служби безпеки України, Центральних державних архівів вищих органів влади і управління України, громадських об’єднань та україніки.
Принципово важливі особливості історичних обставин і передумов формування та структурного оформлення Комітету (Конгресу) полягали у тому, що ані Радянський Союз, ані Польща, Чехословаччина, Румунія, чи Угорщина ніколи не були зацікавлені у відновленні української державності й не підтримували це прагнення українського народу. Окупація українських земель сусідніми державами та гоніння на місцеву інтелектуальну еліту змусили різні українські суспільно-політичні діаспорні організації об’єднатися в потужну й консолідовану структуру, покликану боротися за відновлення самостійної Української держави і забезпечення національно-культурних прав українського населення в Канаді. 7 листопада 1940 року мав місце історичний акт згуртування представників діаспори довкола новоствореного Комітету українців Канади.
У третьому розділі висвітлена суспільно-політична діяльність Комітету. Внутрішньополітична робота проводу канадського українства зосередилася на воєнних зусиллях Канади, спрямованих проти нацистської Німеччини та її держав-сателітів у Другій світовій війні. Внесок КУК у перемогу антигітлерівської коаліції розширив межі його впливу на канадський політичний порядок денний. Водночас активна позиція у питаннях міжнародної та зовнішньої політики сприяла згуртуванню світового українства та позначилася на підтримці національно-визвольного руху в Україні.
У четвертому розділі йдеться про культурно-освітню діяльність Комітету, зокрема його участь в розвитку українського діаспорного шкільництва та позашкільної освіти, створенні системи національно-патріотичного виховання українсько-канадської молоді та її залученні до громадського і політичного життя. У розділі висвітлені участь головної націонал-патріотичної представницької організації української діаспори в Канаді в її культурному житті, становлення культурно-мистецьких об‘єднань, творчих колективів та інших просвітницьких товариств і організацій.
Без перебільшення варто зазначити, що ігнорування всебічного вивчення історії Комітету (Конгресу) українців Канади, який протягом десятиліть представляв і захищав інтереси української громади в Західному світі, формував позитивний образ своєї історичної батьківщини, допомагав їй у боротьбі за незалежність, впливав на внутрішню політику Канади, не дозволить скласти цілісну картину розвитку української нації в ХХ столітті та об’єктивно оцінити динаміку культурного і політичного життя Канади в 1940-1991 роках.
Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони дозволяють краще зрозуміти КУК як виняткове суспільно-політичне явище в історії світового українства, яке має потенціал до того щоб стати практичною моделлю для організації суспільно-політичного, культурного та освітнього життя українських громад у високорозвинених демократичних державах Заходу. В умовах масової еміграції українців, викликаної повномасштабною російсько-українською війною та тимчасовою окупацією частини території Української держави, досвід КУК у збереженні етнокультурної самобутності українців діаспори, з одночасною інтеграцією їхніх структур у суспільно-політичне життя країни проживання, є абсолютно незамінним.
Велетенський багаж дипломатичних зусиль КУК у боротьбі за українську державність в 1940–1991 рр. також має практичну цінність для роботи сучасної української дипломатії, яка вживає активних заходів щодо забезпечення підтримки західними урядами і суспільствами боротьби України за збереження суверенності й територіальної цілісності держави. Врешті-решт, методи і засоби, які застосовував КУК у боротьбі за незалежність України до 1991 року, можуть бути на практиці використовувані сучасними українськими діаспорними організаціями в державах найбільшого проживання українських громад (Польща, Німеччина, Чехія тощо).
Накопичений фактичний матеріал, висновки й оцінки розширюють спектр знань про роль та місце української громади в системі багатоетнічного й полікультурного канадського суспільства, вплив політичного курсу федерального уряду Канади на суспільно-політичні та етнокультурні процеси, у яких брала і бере участь тамтешня українська громада. Окремі положення дисертації можуть бути використані в підготовці навчальних курсів з новітньої історії України та історії Канади, історії канадського і світового українства, історії дипломатії та історії української культури.