ПРО ДЕЯКІ ВІДМІННОСТІ МІЖ ПОТЕСТАРИЗМОМ ТА ТОТАЛІТАРИЗМОМ В ТЕОРІЇ ТА СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІЙ ПРАКТИЦІ

Романенко, Ю., Romanenko, Y. (2024). ON SOME DIFFERENCES IN POTESTARISM AND TOTALITARISM IN THEORY AND SOCIO-POLITICAL PRACTICES. Вісник: Міжнародні відносини, 57(2), 5–13. https://doi.org/10.17721/1728-2292.2023/2-57/5-13

Метою статті є теоретичний опис деяких розрізняючих характеристик тоталітарних та потестарних режимів. Побудова описової характеристики різниці між потестаризмом і тоталітаризмом передбачає, насамперед, розуміння відмінностей їх етнополітичних стратегій. У разі потестарного держави використовується стратегія завоювання за повзучої етнічної асиміляції титульного етносу етнічними меншинами. Така стратегія відображає уявлення домодерної культури, в якій етнічні (і, тим більше, національні) відмінності на артикулюються, оскільки етнос-завойовник перетворюється на правлячий стан і або не має можливості декларувати свою етнічну ідентичність, або зацікавлений у її усвідомленому прихованні.Як перше, і друге відповідає центральної культурної корупції, проявами якої стає міжетнічна напруженість за відсутності, із боку культурних і політичних еліт, розуміння її причин. Потестарні держави виявляють свою екзокультуральність та екзополітарність, що пов'язано з імпортом культурних та політичних еліт, прихованої внутрішньою (культурною та політичною) колонізацією, культурним імперіалізмом одних суспільств по відношенню до інших, і, як наслідок – зі втратою вектора прогресу.Стосовно суспільству потестарні держави застосовують театрократическую (перформативну) модель управління: їх цікавить не соціальна ситуація в наборі будь-яких емпіричних ознак, а сконструйовані самою владою артефакти. Ці артефакти створюються внаслідок руйнування соціального капіталу, повної втрати довіри, наростання токсичності соціальних відносин та посилення зовнішньої референтності культурних еліт, супутнього прояву у суспільстві вертикального культурного розколу.